За інформацією: Суспільне Чернігів.
Сергій Помазок. Суспільне Чернігів
Де-не-де серед хащів починають виднітися вцілілі хати та хліви. Староста веде у центр — до будинку єдиної жительки села. Знімальна група Суспільного зустрічає її біля сусіднього покинутого двору. Це будинок колишніх сусідів Ганни. Тут люди не живуть 19 років.
"Виїхали вони у Росію, а мені поручили. Вони думали, що в мене там негодна хата, так я перейду", — розповідає Ганна Войток.
На стіні одного з хлівів сохне вудилище з ліщини. Озеро, в якому місцеві ловили рибу, висохло близько 20 років тому. У селі Ганна Войток живе одна уже 10 років. Тоді помер передостанній житель. З господарства у жінки лише кози.
"Як день проходить? Коли як. На нервах проходе. Понервую з козами, матюків на них напру…", — каже Ганна Войток.
Ганна Войток зі своїми козами. Суспільне Чернігів
Вона не отримує пенсію — не вистачає трудового стажу: є лише 8 років, які заробила у колгоспі.
"Ні олійки, ні сахарцю, а це ж найголовніше… А мені не можна нічого купити, крім хлібця. З молоком ото розведу його…", — говорить Ганна Войток.
У своїй хаті жінка живе сама 18 років. Раніше жила тут вдвох з матір’ю, яка померла у 2006-му. Коли залишилась одна, їй пропонували виїхати у сусіднє село Жадове.
"Чому я буду виїжджати з села, якщо мені пенсії не дають, що я там у Жадові буду робити. Хат вистачає, а працювати у мене здоров’я нема".
Ганна Войток біля хати. Суспільне Чернігів
Біля хати Ганни збереглась будівля магазину. Його закрили у 90-ті роки. Навпроти двору – будинок в якому були школа та сільський клуб. Тепер тут жінка зберігає дрова. А воду набирає з єдиного вцілілого в селі колодязя.
В будинку Ганни є електрика. Каже, за неї платять, якісь "добрі люди" з сусіднього Жадового.
"У неї є два паї, отримує у товаристві на пай кошти, допомагають люди. І зі свого господарства, це кози і город"
У 65 років Ганна матиме право отримувати єдину державну допомогу, що надається замість пенсії. Староста займається оформленням документів. Чекати майже рік.
