Після Другої світової війни встигло народитися кілька поколінь людей, які знають Чернігів лише мирне місто. Проте так було не завжди. За більше ніж 1000 років своєї історії воно пережило чимало війн. На його околицях та безпосередньо на території міста за цей час відбулося близько 40 великих і малих битв. Книга, в якій детально описується 12 найбільш визначних та відомих із них, вийшла друком цього року.
ЇЇ автори, чернігівські історики Олександр Бондар та Михайло Жирохов, презентували видання в міській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського. Яка з битв тривала найдовше, а яка справила на долю міста найбільший вплив?
Маловідомі сторінки
Загалом, після кожної з битв, залежно від фіналу, історія поверталася в інше русло. Інколи зміни були кардинальними, інколи майже не відчутними для жителів міста. Однак щоразу історія розділялася на до та після.
Проте були дві битви, які справили чи не найбільший вплив на місто. Перша з них поставила хрест на Чернігові як великому та впливовому князівському центрі.
– Найбільш доленосна битва у давній історії відбулася в 1239 році, коли Чернігів упав під ударами монголів. Місто не зникло, як про це часто можна прочитати в літературі, але Чернігів утратив роль політичного центру, бо князівство остаточно розсипалося. Протягом ста років після цього удару місто як за площею, так і за населенням зменшилося майже в 10 разів. Після цього було багато важливих битв, але жодна з них уже не мала бодай подібних наслідків, – розповів Олександр Бондар.
А от остання велика битва, а точніше, дві з різницею у два роки відбулися в 1941 та в 1943 роках відповідно.
– У 1941 році основні бойові дії розгорталися не в самому Чернігові, а біля нього. В основному на території сіл, які згодом увійшли до складу міста. Чому я вважаю її важливою? Бо від тих подій пройшло всього 80 років. Це буквально два-три покоління людей. І є ще люди, які добре пам’ятають події цієї війни. Ще один важливий момент: центр міста був повністю зруйнований авіацією, а повоєнна відбудова повністю змінила культурний код міста. Тож Чернігів, яким він був до Другої світової, змінився надзвичайно сильно, – розповів історик Михайло Жирохов.
Крім цього, саме після взяття Чернігова німці фактично поставили жирну крапку в битві за Київ, яка стала найбільшою катастрофою радянської армії за весь період війни.
І хоча, як кажуть автори, вони не ставили за мету розвінчувати популярні міфи, проте так чи інакше вони зачіпалися мимоволі. Наприклад, символ вигнання нацистських окупантів із Чернігова – це танк Т-34, який стоїть на Кругу. Проте цікаво, що у 1943 році дивізія, яка звільняла місто, була укомплектована танками британського виробництва «Матільда», що постачалися в СРСР по так званому ленд-лізу.
Ще одна цікава історія, яку довго вважали легендою, відбувалася насправді. Так, на будівлі сучасної ОДА висіло два прапори від двох підрозділів, що ввійшли до міста з різних боків. Один із них був зроблений з червоної наволочки, яку подарував хтось із місцевих жителів. У армійців просто не було із собою фабричних прапорів.
Подвійна облога
Найдовша битва, яку знало місто, тривала майже вісім місяців. На початку 1668 року козаки Чернігівського полку взяли в облогу Верхній замок (сучасний Вал), де знаходився московський гарнізон. Довкола оточених вони викопали шанці та розставили артилерію. Проте невдовзі самі опинилися в кільці іншого московського війська, що прийшло на допомогу своїм.
Сил для вирішального штурму жодна зі сторін не мала, а бойове зіткнення зводилися до обстрілів і вилазок. Наприкінці вересня 1668 року почалися переговори, у результаті яких жодна зі сторін так свого й не домоглася. Облогу зняли і бажаної мети не досягли, проте повноваження російського воєводи були значно звужені.
І хоча бойові дії велись не надто активно, утім через їхню тривалість місто постраждало настільки, що протягом певного часу жителі мали право не платити податки.
Найбільш коротка битва ж у свою чергу тривала лічені години. Вона відбулася 1610 року, коли польський воєначальник Горностай взяв штурмом фортецю і спалив місто.
Частина гарнізону російських солдатів поїхала ловити рибу на Білоус. Там їх підстерегли та перебили. Частина польського війська перевдягнулась у вбрання переможених, підійшла до фортеці, і їх, прийнявши за своїх, пропустили до міста.
Незважаючи на короткочасність битви, після неї Чернігів «стояв пусткою 12 років». І хоча жителі міста навряд чи покинули його повністю, однак відновлення тривало дуже довго.
