Рік, що минає, був складним та драматичним, як для країни загалом, так і для Чернігівщини зокрема. Це проявилося також і у політичній сфері, яка мала в достатку як бурхливі скандали, так і виважені компроміси та примирення. Давайте разом згадаємо ключові події, тенденції і процеси та підведемо підсумки політичного життя регіону у 2023 році.
Втрата посади мером Атрошенком
Одним із таких згаданих вище процесів стало усунення з посади чернігівського міського голови Владислава Атрошенка. Причому ситуація тут дійсно тягнулася із грудня 2022 року, коли справу щодо адміністративного правопорушення мера, яке виявило НАЗК, було переведено у судову площину. Судом першої інстанції (Яворівським районним) Атрошенка було відсторонено від посади терміном на один рік. А вже Львівський апеляційний суд 1 лютого цього року підтвердив рішення Яворівського суду.
Скажемо одразу, що тоді мер зміг зібрати на свою підтримку чималий «десант» з народних депутатів «Європейської Солідарності», міських голів на чолі із київським очільником Віталієм Кличком та представників депутатського корпусу Чернігівської міської ради. Втім, така масована підтримка мала лише символічне значення.
Після рішення суду Атрошенко передав управління містом виконувачу обов’язків міського голови, секретарю міської ради та давньому члену своєї команди Олександру Ломаку, і фактично відійшов у тінь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівського нардепа Полякова не отруїли, він помер від передозування метадоном, — слідство
МВА як нове явище в історії чернігівського політикуму
Міську військову адміністрацію було створено у лютому 2023 року, одразу після відходу Атрошенка з посади. Хоча розмови про її запровадження у обласному центрі велися ще з півроку до цього. Керівником цього нового управлінського органу було призначено начальника штабу оборони Чернігова під час російської агресії – полковника Дмитра Брижинського.
Створення у місті незвичної для Чернігова нової владної структури викликало запитання у чернігівців щодо можливого двовладдя. Представники міської ради висловлювали занепокоєння тим, що повноваження органу місцевого самоврядування взагалі можуть бути припинені, а всі управлінські функції міськради та виконавчого комітету будуть передані МВА. Але до цього не дійшло, хоч такий проєкт постанови і був внесений до Верховної Ради України.
Із самого початку відносини між керівництвом Чернігівської міської ради та МВА не були безхмарними. Представники першої заявляли про те, що МВА начебто здійснює тиск на місцеве самоврядування Чернігова, заважає йому працювати. Очільник МВА Дмитро Брижинський наголошував, що міськрада ігнорує його рішення та рекомендації стосовно забезпечення належного стану захисних споруд обласного центру.
Каменем спотикання у цій ситуації стало також питання правильного виконання рішення судів щодо припинення обов’язків міського голови Атрошенка – шляхом відсторонення від посади або звільнення. У сторін конфлікту були претензії і щодо бюджетних питань. Причиною їх стала колізія у діючому законодавстві: міська рада вважала вирішення бюджетних питань своєю прерогативою, посилаючись на Закон України «Про місцеве самоврядування», а МВА, у свою чергу, стояла на своєму, наголошуючи на виконанні норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
В кінці кінців Дмитро Брижинський звернувся з кількома позовами до суду: щодо звільнення Владислава Атрошенка з посади міського голови та скасування одного із бюджетних рішень міської ради. І їх судом було задоволено.
Після цього, здавалося, сторони досягли компромісу — були напрацьовані та ухвалені зміни до регламенту роботи Чернігівської міської ради, якими було враховано фактор діяльності начальника МВА та певним чином вмонтовано останнього до системи прийняття рішень міської влади. Ці зміни врахували положення законодавства про правовий режим воєнного стану.
Та чи був цей компроміс справжнім? Насправді, будь-який компроміс передбачає, що сторони врахують вимоги та інтереси одна одної, спільно візьмуть відповідальність за певні процеси. Чи відбулося це у Чернігові? Дивлячись на подальший хід подій, скажемо «ні»: сторони у складних ситуаціях продовжують кивати одна на одну. І відносини між обома структурами залишаються «натягнутими», зі взаємними претензіями та ветуванням керівником МВА тих рішень міської ради чи виконкому, які, на його думку, є такими, що суперечать чинному законодавству чи виглядають недоцільними в умовах війни.
Політична підтримка зі сторони
А насамкінець прослідкуємо цікаву тенденцію залучення інших політичних постатей до підтримки сторін політичної гри у Чернігові. Скажемо одразу, що стосовно МВА тут все доволі ясно – керівник МВА та вся її структура діють в умовах максимально централізованої вертикалі влади (ОП-ОВА-МВА), тому їх підтримка вищими органами державної влади є цілком зрозумілою і не потребує якихось додаткових пояснень.
Щодо Чернігівської міської ради ситуація вже цікавіша. В умовах значного посилення під час війни ролі державної виконавчої вертикалі на всіх її рівнях, місцеве самоврядування хоч-не-хоч змушене пристосовуватися до цих правил гри. Наразі ситуація серед посадових осіб та депутатського корпусу міськради виглядає контрольованою з боку в. о. міського голови Олександра Ломака; наявна хоч і хитка, але робоча більшість депутатів – при відсутності за різних причин депутатів партії «Рідний дім», які до війни складали монобільшість у раді, з більшістю співпрацюють окремі депутати від інших політсил, орієнтовані на керівництво міськради. Втім, за словами політичного експерта та нардепа минулого скликання Олександра Черненка, пізніше повтореними самим Ломаком у інтерв’ю «Суспільному», начебто готується сценарій здійснення «палацового перевороту» у міськраді шляхом усунення з посади секретаря вищезгаданого Ломака: або шляхом переформатування більшості та обрання нового секретаря, або оголошення Ломаку підозри по кримінальному провадженню та відповідному подальшому відстороненню.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Брижинський вимагає скликати сесію міськради
Чи справдиться вищезгадана інформація, ми вірогідно дізнаємося уже в наступному році. А поки скажемо, що пошук керівництвом Чернігівської міської ради підтримки у значних політичних гравців, яких важко назвати прихильниками діючої державної влади, спостерігався ще задовго до початку судових епопей щодо звільнення Атрошенка та подальшого створення Чернігівської МВА. Першою у списку політсил тут є партія «УДАР» київського міського голови Віталія Кличка, альянс з якою у «Рідного дому» діє ще від середини 2021 року. В цьому контексті не варто забувати і про те, що Олександр Ломако є також керівником обласної організації «УДАРу» та був кандидатом від цієї партії на проміжних виборах народного депутата по 206-му округу, які були зірвані через російське вторгнення 24 лютого 2022 року. А сам Кличко зараз намагається виконувати роль певного лідера органів місцевого самоврядування і координатора регіональних еліт у взаємовідносинах із центральною владою. На даному етапі його відносини із ОП наврядчи можна назвати простими, та вони такими ніколи й не були, починаючи ще з часу президентських виборів 2019 року.
Іншою політсилою загальноукраїнського рівня, з якою у керівництва міськради Чернігова склалися гарні відносини, є партія колишнього президента Петра Порошенка «Європейська Солідарність». Народні депутати, що представляють «ЄС» доволі часто відвідують наше місто, зустрічаються із в. о. міського голови та загалом компліментарно відгукуються про міську владу, заявляючи про її підтримку у складних відносинах із центральною владою.
Політичні баталії локального характеру та їх хепі-енд
Були цього року політичні баталії не тільки у обласному центрі. Хоча носили вони переважно локальний характер та якось не дуже впливали на політичне життя регіону. Але за накалом пристрастей були показовими. Радіємо, що під кінець року вони завершилися розумним компромісом сторін і налагодженням роботи.
Мова про ситуацію у ряді громад: Козельці, Прилуках та Ічні. Козелецька місцева політична криза, яка полягала у тому, що половина депутатів ігнорували засідання сесій через конфлікт із селищним головою Валентином Бригинцем, завершилася компромісом ще всередині цього року – сторони повернулися до повноцінної роботи селищної ради.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чауса новий заступник
У Прилуках становище було більше драматичним, там конфліктна ситуація тягнулася аж від місцевих виборів 2020 року, дещо заспокоївшись тільки в найбільш критичні дні 2022-го, коли ворожі війська були недалеко від міста та треба було терміново приймати швидкі та узгоджені рішення. Проте після цього протистояння відновилося, і місто певний час жило без бюджету та важливих соціальних програм. Існували два шляхи вирішення проблеми: або відкидання сторонами політичних амбіцій та образ і термінове досягнення компромісу, або введення у Прилуках МВА. Врешті, компроміс було досягнуто, здійснено певний перерозподіл посад заступників міського голови, міська рада повноцінно запрацювала. Навіть міський бюджет Прилук на 2024 рік було ухвалено несподівано рано – ще на початку грудня. Маємо сподівання, що крига там повністю скресла і параліч прилуцького міського самоврядування більше не повторюватиметься.
Схожою на прилуцьку була конфліктна ситуація і в Ічні. Там теж не могли дійти згоди очільниця міста Олена Бутурлим та більша половина депутатів, і це тягнулося аж від 2020 року. Вистачало всього: взаємного ігнорування сторонами одна одної, скликання паралельних сесій та ухвалення на них рішень, які визнавалися нелегітимними. В зв’язку з відсутністю конструктиву виникла загроза для забезпечення життєдіяльності Ічнянської громади. Проте, переміг здоровий глузд, сторони досягли компромісу і з листопада робота міської ради відновилася у повноцінному форматі.
Отже, такими є основні політичні підсумки року, що минає, для Чернігівщини. Як буде розвиватися ситуація далі побачимо вже у новому 2024 році, і тут безумовно багато чого буде залежати від загального стану справ у країні.
–
Андрій Подвербний, політичний аналітик
