Минулорічні лютий і березень виявилися особливо складними для Чернігівщини. Адже вороги окупували низку населених пунктівнашої області та знущалися над місцевими людьми. Найбільш жорстокі й кровопролитні бої точилися поблизу Чернігова, а саме місто нещадно обстрілювали та бомбардували.
Тяжке випробування довелося пройти і жителям Іванівської громади. Концтабір у Ягідному, який влаштували росіяни у шкільному підвалі, вже відомий мало не на весь світ. Адже майже за місяць у цьому підвалі від нелюдських умов утримання загинули 12 місцевих.
В окупації майже з перших днів широкої війни перебувало й село Лукашівка. І тут також усе було жахливо, бо люди перебували під постійним пресингом загарбників. Вони виганяли місцевих із хат, займали їхні подвір‘я, розміщували в них техніку, знущались над людьми.
Нині, в річницю вигнання окупантів, усі згадують той час із болем у серці.
«У час, коли російські війська обстрілювали Чернігів, намагаючись увійти до обласного центру, в селах довкола оскаженілий окупант знищував івбивав прицільно.
9 березня бій біля села Лукашівка тривав із 7-ї до 14-ї години. Трохи більше сотні наших бійців мужньо протистояли наступу ворога, який мав на озброєнні 80 одиниць броньованої техніки.
20 Героїв тоді стали до Небесного війська. Але назавжди залишилися в наших серцях і на переможних сторінках незалежної України.
21 день лукашівці були в окупації. Ворожа техніка стояла в подвір’ях, а склад боєприпасів – уВознесенській церкві.
Нині завдяки нашим захисникам на тлі понівеченого храму на гойдалках катаються діти.
Діти, які добре знають, що таке війна. Діти, які чітко усвідомлюють, хто забрав їхнє безтурботне дитинство і хто таки поверне мирне небо», –зазначає в соцмережі начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус.
До речі, Воскресенська церква, пам’ятка XVIII століття, була підірвана. Постраждали фасади, покрівля та інтер’єри пам’ятки. А після вигнання окупантів у самій церкві люди знайшли купу розкиданих бляшанок й упаковки від російських сухпайків, а також церковне приладдя, прикидане цеглою.
.
«Трохи більше сотні військовослужбовців 16-гоокремого мотопіхотного та 21-го окремого стрілецького батальйонів – проти сотень російських окупантів і десятків одиниць техніки. Таким був бій за Лукашівку. Маленьке село, що могло б стати крайньою точкою в облозі Чернігова та відправною для подальшого просування ворога на Київ.
Сьогодні в день звільнення Лукашівки біля розбомбленої церкви, яка стала символом, вклонився пам’яті загиблих побратимів. Це місце говорить саме за себе, бо наша справа – свята. Бо ми стоїмо і наші Герої гинуть за правду, свободу і волю. Вічна їм пам’ять і слава!» – спогадами про той час поділився в соцмережі Дмитро Брижинський, начальник Чернігівської міської військової адміністрації.
За рік мешканці Лукашівки потроху оговталися, приходять до тями. Багато людей повернулися додому, порали городи, склять вікна, а хтосьнасамперед відбудував погріб.
Після звільнення Лукашівки та Слободи були звільнені й усі інші населені пункти навколо Чернігова.
–
