Нині Введення в храм Пресвятої Богородиці, одне з дванадцяти найбільших церковних свят року, встановлене на згадку про перші відвідини Єрусалимського храму трирічною Дівою Марією.
Народна назва свята – Третя Пречиста, або Видення. Існувало повір’я, що цього дня Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому свято й називали «Виденням». А ще Введення розпочинало зимовий святковий цикл. Тому й говорили: «Введення прийде, свят наведе». З цього дня «морози вводили рік у зиму», тож із ним була пов’язана низка прикмет. Приміром, якщо сніг випаде на Введення, він неодмінно розтане, а як після Введення, то вже буде справжня зима. Примічали: якщо на Введення тепло, то будуть теплі й усі зимові свята. На Введення застерігали також працювати, щоб не сталася яка біда. В Карпатах вірили, буцімто на Видення відьми стають «видющими» — можуть бачити крізь стіни, крізь чорні смерекові ліси і високі гори… А ще вони сідають на коцюбу і летять відбирати у корів молоко. Вранці до хати заводили бичка, телицю чи корову, давали їм хліба і води, щоби худоба впродовж року не хворіла і множилася. На Закарпатті на Третю Пречисту ніхто не ходив у гості. Особливо боялися жіночих навідин, бо вірили, що прийти може «тільки відьма». Аби убезпечитись від небажаного полазника, біля воріт сипали освячений на Великдень мак, або кидали дрібку освяченої солі. Прикметно, що Введення святкували всі слов’янські народи. Приміром у Болгарії це свято називали «Вовчою Богородицею». У Сербії цього дня не брали до рук нічого гострого: ні серпа, ні коси, ні ножа, ні ножиці, «щоб не розкривалася вовча паща і вороги наклепи не зводили».
Іменинниці нині всі Марії.
За матеріалами Укрінформ
Фото з архіву «Чернігівського формату»
Источник: format.cn.ua