OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Наприкінці березня виповниться 400 років, як Чернігів привілеєм польського короля Сигізмунда ІІІ отримав Магдебурзьке право. Якщо точніше, то сталося це 27 березня 1623 року. Цей статус поставив акцент на вагомому значенні нашого міста в тогочасному суспільно-політичному й економічному житті країни.
За словами Ігоря Ситого, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського, в давні часи Магдебурзьке право означало дуже багато.
«Якщо спростити, то це право на міське самоврядування, коли люди обирають свою владу, сплачують податки на утримання цієї влади і на покращення свого добробуту. Воно також передбачає свободи для розвитку торгівлі та ремесел. І тому це право давали містам, щоб вони покращили своє економічне становище. Власне, так у давнину все й відбувалося», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив Ігор Ситий.
Унаслідок війни між великим князівством московським та Річчю Посполитою прикордонна Чернігово-Сіверщина відійшла до Речі Посполитої. До речі, за Чернігівщину боротьба тривала постійно – обидві держави вважали, що це їхня земля. Тому Чернігівщину треба було підіймати з руїн.
«Чернігова як міста в той час не було, адже все стояло в руїнах. А потрібно було якось залучити населення на ту територію. Оскільки земля без людини – це пустка і не більше того.
Королівським намісником, тобто адміністратором Чернігівського князівства був призначений королевич Владислав – у майбутньому король Речі Посполитої Владислав IV.
Водночас було вирішено використати Магдебурзьке право, як інструмент відродження території. І він спрацював: Чернігів отримав пільги і до нього протягнулося населення. Дуже швидко місто відбудувалося. Є дуже різні оцінки щодо населення – від 1,5-2 тисячі людей і аж до 12-20 тисяч населення. Але порахувати ми не можемо, бо документів із того часу не залишилося», – розповів Ігор Ситий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церкви московського патріархату в Чернігові не хочуть платити орендну плату за користування церквами та майном
Він також розказав, що у той час самоврядування очолював війт, що з німецької означає «господар, хазяїн, управитель». Йому в керуванні допомагали бургомістри, а їм – так звані райси і лавники. Все це самоврядування називалося магістрат. Ось чому в Чернігові є вулиця Магістратська.
Магістрат розташовувався в ратуші.
«Ратуша у XVII—XVIII столітті була на території Валу. Спочатку – біля будинку Мазепи, де нині велика галявина. Донині будівля не збереглася, бо все було з дерева.
Нині міська рада займає приміщення колишнього відділення державного банку, певна річ, що дореволюційного.
А після того, як скасували Магдебурзьке право, то була побудована в ХІХ столітті міська Дума – управа. Це приміщення, де був радянський державний банк, а нині там суд. І ця Дума – це, по суті, правонаступник магістрату», – зауважив історик.
Унаслідок визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького в Чернігові встановилася козацька влада – Гетьманщина, але Магдебурзьке право не було скасоване. Гетьмани, до речі, підтримували міщанство, на що вказують універсали українських гетьманів. І до речі, московські царі також не скасовували Магдебурзького права. Бо всі усвідомлювали, що воно дуже вигідне. Адже всі розуміли, що державі потрібні гроші. А завдяки Магдебурзькому праву вони були.
«Тобто у період Гетьманщини в Чернігові була своя влада, своє окреме військо, свої фінанси. А московський цар був тільки сюзереном, його владу тут уособлювали військові гарнізони. До речі, в Чернігові на Валу, де нині пам’ятник Шевченку, була цитадель, а гарнізон розташовувався у нинішній історичній місцевості, що називають Кавказ. Там були побудовані казарми і там ці вояки жили. Не випадково інша назва цієї місцевості – Московська слобідка чи Солдатська слобідка», – сказав Ігор Ситий.
Магдебурзьке право в Чернігові було скасовано тільки в 1782 році. Хоча окремі норми того законодавства діяли аж до 1918 року.
–
Ірина Осташко
