За інформацією: Суспільне Чернігів.
Дорога і вцілілий будинок у селі Ферубки. Суспільне Чернігів
Обабіч дороги, де зараз ліс, були городи та поля, говорить Світлана. Хату своєї бабусі вона вгадує за липами. Їм, каже, пів століття.
"Це мої липи рідні, бо я на них виросла. Мене прозвали тоді «білкою», бо я поверху пролазила всі липи туди і назад. А бабця бігає отут унизу і просить, щоб злазила, а тоді трьопки як дадуть мені добрячої…"
Світлана Зуйок біля лип, де гуляла в дитинстві. Суспільне Чернігів
Обійстя з дороги не видно — все позаростало.
"Біля двору в діда трактор завжди стояв. Ось це лавочка ще стоїть".
Світлана згадує хату, де вона виросла, у бабусі з дідусем, звідки поїхала вчитись.
"Хата невеличка була — дві кімнатки всього. Але там завжди було тепло — пахло хлібом завжди у бабці. І завжди на припічку за заслонкою була вечеря. Приходили ввечері, заслонку відкриваємо – там все свіже, гаряче і свіже. Мультиварка називається", — жартує, озвучуючи свої спогади Світлана.
Світлана показує місце, де колись стояла хата бабусі і дідуся. Суспільне Чернігів
Каже: колись у господарстві було по дві корови, двоє-троє свиней… Спорожніла хата 22 роки тому.
"Бабу Олю я забрала у 2003-му до Семенівки, вона ще приїжджала сюди. У 2006 році хату вже купили під розбірку люди з Костобоброва".
Фото бабусі Світлани – Зуйок Ольги. Суспільне Чернігів
Ще тоді, за спогадами Світлани, у селі на одну вулицю залишались до 20 жителів.
Зараз тут більш-менш уцілілих будинків — до пів десятка. На інших подвір’ях розрісся ліс.
Залишки господарських будівель у селі Ферубки. Суспільне Чернігів
За кілька сотень метрів від будинку бабусі жила і прабабуся Світлани.
"Минулого року, війна, і мені так захотілося – приїхала на кладовище на мопеді, заїхала сюди, зайшла у хату – звісно, там розвалини… Зайшла в хату і знайшла там маленькій м’ячик, з яким я гралась, коли мені 4 роки було", — згадує Світлана.
У Ферубках є пам'ятний знак, на якому вказаний рік заснування села — 1885-й.
Читати ще
Читати ще
Як живе після аварії на ЧАЕС село Редьківка, жителів якого відселили ближче до Чернігова
Читати ще
10 років одна у селі і без пенсії: як живе єдина жителька Селища на прикордонні Чернігівщини
