За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Офіс Президента
679 днів у російському полоні провів чернігівець Володимир. Туди він потрапив 24 лютого 2022 року. Він разом зі своїми побратимами-нацгвардійцями охороняв Чорнобильську АЕС. В Україну Володимир повернувся під час обміну 3 січня 2024 року, нині він на реабілітації. Про пережите в російському полоні і плани на майбутнє він розповів Суспільному.
Володимир попросив не розголошувати своє прізвище та не показувати його обличчя.
Полон
"Ми якраз були на Київському напрямку, тобто на Чорнобильській АЕС. Десь у другій половині дня нас вже взяли в полон. Відтоді і до 3 січня 2024 року я перебував уже в неволі".
Росіяни повезли полонених через Білорусь на Брянщину. Там у СІЗО Володимир пробув понад рік.
"Спочатку нас вивозили зі станції через Білорусь, там було місце, ми його називали «конюшня». Це був сарай такий. Там ще ставлення до нас було нормальним, типу «військова солідарність». Там нас оформили і на наступний день вивезли в Брянському напрямку у Росію місто Новозибків СІЗО №2, якщо я не помиляюсь. А там вже почалися невеличкі «качелі», тобто періодичні знущання, суворий режим та інше. 13 травня 2023 року нас перевезли до Тульської області в колонію і там я пробув вже вісім місяців. Там все було суворішим, але щодо харчування, то там було набагато краще. Ну тобто, розмір пайки, яку нам давали, був менший, але за якістю краще, ніж в Брянську".
Обмін полоненими. ФОТО: Офіс Президента
Ставлення росіян до полонених
"Росіяни знущалися по-різному. Загалом це була моральна давка. Були і засоби фізичного впливу, особливо перший час. І шокери були, і ремені були… В камерах у СІЗО нас було 10 чоловік, в колонії нас було вже — 22. Така камера була розрахована лише на 12 людей. Кожного місяця до нас заїжджали нові наглядачі. Були і відморозки рідкісні, а були і нормальні. Деякі казали, що вони з Харківської області, Дніпропетровської, деякі були навіть із Запорізької області. Було таке, що казали: «Хлопці тримайтеся. Ми бачимо, що це фарс такий, але нічого не можемо поробити». Але були і такі, які вважали, що Україна, то не Україна, що її придумала Росія. Казали: «От ми захопимо Україну. Будете руськими» або «Вы уже все русские». Ще фанатики казали, що: «Підемо на Польщу» і таке було…"
Інформаційна ізоляція
"Коли я був ще у Брянську, то нам давали раз на тиждень або раз на двадцять днів дивитися телевізор. Це тривало з квітня по вересень 2022 року. Вже з вересня телевізора не було, а була повна інформаційна ізоляція. Ми не знали що, де, як, коли. До грудня 2023 року я не знав, що взагалі відбувається. Колись вдавалося розговорити цих «синяків», «вертухаїв», так ми їх називали, то вони дещо розповідали, але дуже обережно, бо вони один одного здавали і були ретельні доноси".
За словами Володимира, інформацію, яку давали росіяни він намагався не сприймати всерйоз. Каже, вона здебільшого була провокуюча.
"Для мене 22 місяці в полоні було, начебто, такий собі анабіоз. Якщо порівняти зі звичайним життям, то ти його відчуваєш, а там — ні. Мене тримала лише та думка, що мене чекають вдома. Особливо коли російські «волонтери» в Тулі дали можливість подзвонити додому. Вони це афішували так: «Вас ніхто не хоче міняти і ми даємо змогу зв'язатися з родичами»".
Обмін полоненими. ФОТО: Офіс Президента
Обмін
"Мене з моїм побратимом підняли вночі з 2 на 3 січня та посадили в автозак. Ми думали, що це 50 на 50, або нас везуть на обмін, або в іншу колонію. Потім коли нас привезли в аеропорт і завели в літак я зрозумів, що це все ж таки обмін, коли побачив скільки людей було на борту. Потім я почав сумніватися, бо не побачив прапор України та не почув слова «Вітаю на рідній землі», тому був напружений. А коли вийшов і мені сказали: «Вітаємо вдома!», в мене начебто гора з плечей впала. І відразу відчуття блаженства було і пропала втома. Дуже велика радість була".
Плани на майбутнє
"В першу чергу хочеться потрапити поскоріше додому та відчути спокійне життя. Одружитися, мати сім'ю, дитину. Попереду нове життя. Але зараз реабілітація і скільки вона буде, поки невідомо".
