Міський голова Чернігова Владислав Атрошенко доручив підлеглим підготувати до серпневої сесії міської ради тексти звернень до міністра культури, міністра освіти і президента України. У них місто буде наполягати на тому, аби примусово переселити Інститут історії з будівлі на розі вулиці Преображенської та проспекту Миру.
Як зазначив Владислав Атрошенко на нараді в мерії, питання стосується можливостей облаштування додаткових музейних площ для тих експонатів, які наразі перебувають у запасниках Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (у Історичному музеї та Будинку полкової канцелярії на Валу) і сховані від очей туристів і жителів міста.
– Там велика кількість надзвичайно рідкісних експонатів, які мають значну історичну цінність. З них можна зробити діючу експозицію, якою зацікавляться люди з усього світу – японці, китайці, американці… Як нас назвати, коли ми маємо такий значний туристичний потенціал, те що можна показати, але ховаємо його під замком? Ми просто ідіоти! – заявив Атрошенко.
На його думку, будівля, в якій нині розташований Інститут історії біля Валу – ідеальне місце для того, аби реалізувати цей потенціал і значно підняти туристичну привабливість Чернігова.
– Варіант статистичного управління на Гончій не підходить: там немає потоку туристів, там немає місця для облаштування парковки, де можна було би ставити автобуси… Найкраще місце, від чого виграло би все місто, – це приміщення історичного інституту. Кращого місця, аби це організувати немає, додав мер.
Ідуть перемовини
Владислав Атрошенко повідомив, що вже спілкувався з міністром освіти Шкарлетом з цього питання, а тепер запропонував надіслати до уряду і президента офіційні звернення від міської ради, ухвалені на сесії.
– Це не в останню чергу залежить від профільного міністра. Маючи напівпорожній університет, де втричі менше студентів, ніж розраховано навантаження… Думаю, студентам все одно, де проходити навчання, а декілька викладачів заради перспектив міста могли би погодитися і переїхати. Потрібна лише воля. Треба рішення трудового колективу? Організуйте. Трудовий колектив – це викладачі, як мешканці і патріоти Чернігова. Потрібно законодавчо закріпити? Можна знайти можливості, – резюмував міський голова.
Наприкінці монологу Владислав Атрошенко доручив підлеглим підготувати до серпневої сесії міської ради тексти звернень до міністра культури, міністра освіти і президента України з цього питання.
А в істориків спитали?
За коментарем з приводу можливого переїзду Інституту історії до центрального корпусу НУ «Чернігівський колегіум» ми звернулись до багаторічного директора інституту Олександра Коваленка. Він стверджує, що до них з цього приводу ніхто не звертався, але про таку ідею він чує вже не вперше.
– Питання «переселення» Інституту історії обговорюється вже не перший рік. Востаннє міський голова озвучив таку ідею в травні, під час візиту до Чернігова міністра культури пана Ткаченка. Особисто я на цій зустрічі не був присутній, але мені передали зміст тієї розмови. Тоді директор Історичного музею Сергій Лаєвський казав, що їм не вистачає приміщень для зберігання фондів, і пропонував перенести експонати з будинку полкової канцелярії на Валу до будівлі Першої поліклініки, яка зараз вільна. Але, як мені стало відомо, те приміщення вже пообіцяли якійсь приватній медичній клініці. Мер же, у свою чергу, запропонував ближчу до заповідника будівлю нашого інституту. Я не розумію, навіщо це питання взагалі підіймати, але якщо вже підняли, то можна було б і з нами порадитись. Ні на мене, ні на моїх колег ніхто з міської влади не виходив, – зазначив пан Коваленко.
Також він додав, що ця будівля в історичному центрі міста виборювалась студентами, викладачами та адміністрацією дуже складно, а тому ніхто не збирається її комусь віддавати.
Нагадаємо, що три роки тому під час чергової сесії Чернігівської міськради Владислав Атрошенко поспілкувався з ректором НУ «Чернігівський колегіум» Миколою Носком та запропонував спільно вирішити проблему благоустрою частини території колишньої Алеї Героїв, а простіше кажучи, знести паркан та господарські приміщення інституту, називаючи їх «сараєм» та «гаражем». Тоді директор Інституту історії Олександр Коваленко розповів, що дізнався про цю ініціативу міського голови із засобів масової інформації, і також не мав розмови з ним або іншим представником міської влади.
Тоді паркан та господарські приміщення вдалося відстояти, а чи вдасться зберегти для інституту всю будівлю, покаже час. Наша редакція буде слідкувати за розвитком подій та інформуватиме читачів щодо нових подробиць в цій історії.
Довідка
Будівля сьогоднішнього Навчально-наукового інституту історії та соціогуманітарних дисциплін імені О. М. Лазаревського зведена 1912 року місцевим «бізнесменом» Бадаєвим. Пізніше на вулиці Єлецькій, упритул до південної стіни готелю, звели ще одну – двоповерхову будівлю з еркером, фронтоном та невеличкою вежею.
У 1920-х усе те разом перетворилося на Палац праці – симбіоз Будинку політпросвіти та міського агітаційного осередку. Там же встановили перший у місті «брехунець» – рупорний гучномовець, що транслював радіо. Після реорганізацій 1930-х тут облаштувався міськкомгосп.
Під час війни прибудова виявилася значно зруйнованою, тож від неї лишили тільки маленький шматочок (еркер з фронтоном) та прорубали туди вхід зі сходової кліті колишнього готелю, заклавши наглухо протилежну стіну (це й зараз неважко помітити). Після війни й до побудови приміщення на проспекті Перемоги тут містилося обласне Управління МВС.
На момент розпаду Радянського Союзу в сьогоднішній будівлі Інституту історії розміщувалося одразу кілька обласних управлінь. Одне за одним вони закривались – і в результаті постало питання, що ж робити з цією будівлею. Тоді створили ініціативну групу, куди ввійшов вищезгаданий Олександр Коваленко, тодішні директори музучилища і медучилища та інші. І ось ця група стала аналізувати та вирішувати, кому та що передати. Будинок політпросвіти на Гончій відійшов медучилищу, будівлю міського комітету партії віддали музучилищу, бо поряд музична школа на Шевченка, а будівлю біля Валу зайняв тоді ще історичний факультет Педагогічного інституту ім. Шевченка. Місто цю будівлю в державну власність не подарувало, а обміняло. Замість неї до комунальної власності перевели будівлю ПТУ м’ясної промисловості (сьогодні тут розміщено ЧОІППО ім. К. Д. Ушинського), що на Красному хуторі.
