Марія Куц – розумна, талановита і має неабиякі успіхи в навчанні. До того ж, у свої юні роки вже знає, якою професійною стежиною піти, та мріє служити Україні своєю працею.
Про це та коло інтересів і вподобань Марії Куц – в інтерв’ю із нею. Тож мерщій знайомитися ближче.
Маріє, звідки ви родом, де навчалися чи навчаєтеся?
Я народилася та живу в місті Чернігові – одному з найдавніших і найкрасивіших міст України. Навчалася в школі №19, а після 9-го класу вступила до Чернігівського обласного наукового ліцею, обравши природничо-математичний профіль. Вважаю, що саме тут я знайшла своє покликання – досліджувати світ навколо та розвиватися заради майбутнього нашої країни.
Звідки взялася любов до природничих наук? І яка з цих наук подобається найбільше та чому?
Любов до природничих наук у мене прокинулася ще в дитинстві – завдяки подорожам рідним краєм і спостереженням за різноманіттям нашої природи. Але найбільше мене захопила біологія, адже саме вона розкриває таємниці життя, пояснює, як влаштований світ навколо нас. Україна – надзвичайно багата на унікальні екосистеми: від карпатських лісів до степів Херсонщини. Тому для мене ця наука – не просто предмет, а шлях до пізнання рідної землі та її збереження.
А загалом я вважаю себе гуманітарієм, адже мені ці науки цікаві та захопливі. Люблю мову, літературу, біологію, педагогіку.
Які успіхи маєте у вивченні природничих наук, можливо, є якісь перемоги, досягнення на конкурсах, олімпіадах? Або вдалося реалізувати якісь цікаві дослідження?
Наразі великих досягнень у природничих науках не маю, але я лише на початку шляху! Я брала участь у гуманітарних конкурсах і маю грамоти та дипломи:
• найбільшої в Європі олімпіади з економіки (обласний етап);
• обласної олімпіади з української мови;
• всеукраїнського турніру юних біологів «NEOBIO»;
• обласного етапу конкурсу-захисту МАН (Мала академія наук).
Моє найбільше досягнення – це наукова робота «Місце та роль STEM-напряму в реалізації інтегрованої освіти». Я дуже зацікавлена в дослідженні цієї теми, оскільки вірю, що STEM-напрям здатен змінити освітній процес, зробивши його більш інноваційним, ефективним і практично орієнтованим, захопливим для учнів. Під час написання роботи я прагнула дослідити, як STEM-напрям може сприяти реалізації інтегрованої освіти, розвиваючи в молоді критичне мислення, креативність і здатність до міждисциплінарного аналізу. Мені особливо цікаво, як ці методи можуть допомогти українським навчальним закладам відповідати викликам сучасного світу та підготувати учнів до професій майбутнього. Це був дуже корисний досвід.
Для мене важливо випробовувати себе в різних сферах, адже сучасний світ потребує розвинених, різнобічних особистостей!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У громаді на Чернігівщині запрацювала нова поліцейська станція
Звідки зацікавленість культурою Чернігівщини? Як вивчаєте нашу культуру? Які відкриття для себе вдалося зробити в цьому аспекті?
Моя любов до культури Чернігівщини – це, певно, поєднання родинного виховання та натхнення від вчителів. Ще в школі мене дуже захоплювала українська література, я залюбки читала українську класику та вчила вірші, пробувала себе в театральній студії.
У ліцеї наша вчителька української мови запропонувала тему про митців рідного краю, і це стало для мене справжнім відкриттям! Я вже створила два проєкти про чернігівських поетів і художників.
Під час досліджень я здивувалася, наскільки багата наша земля на талановитих людей! Виявляється, у Чернігові народилися або творили десятки письменників, музикантів, художників, чиї імена гідні пам’яті. Тепер я хочу, щоб про них знали не лише в нашому місті, а й по всій Україні.
Знаємо, що ви робили якийсь соціальний проєкт. У чому його суть?
Ще в школі я брала участь у соціальних і волонтерських проєктах на підтримку наших воїнів, які захищають Україну.
У ліцеї знімала репортаж про Марію Заньковецьку та її життя і творчість у місті Ніжин.
Мій проєкт – про любов до поезії рідного краю. У ньому розповідається історія Олени Осипенко, студентки факультету дошкільної та початкової освіти Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Я вперше побачила Олену на благодійному концерті. Вона вийшла на сцену і прочитала свій вірш так щиро й проникливо, що зал затих. Її слова були наповнені болем, надією та любов’ю до України – і лише потім я помітила, що вона має ваду зору.
Але ця «обмеженість» ніколи не заважала їй бачити світ яскравіше за багатьох із нас. Перший свій вірш вона присвятила Україні після звільнення рідного села на Чернігівщині від окупантів. У її рядках — іскра віри, гіркота втрат і безмежна сила любові до рідної землі. Вона пише не лише про красу природи, а й про те, як важливо пам’ятати, хто ми і звідки.
Чому я вибрала саме Олену для цього проєкту? Тому що її історія — це історія перемоги. Перемоги над страхом, над обставинами, над упередженнями. Вона доводить, що мистецтво не потребує ідеального зору, адже воно народжується в душі. Її поезія — це міст між світами, між людьми, між «можна» і «неможливо».
Про що мріється в подальшому, які плани на майбутнє, ким себе бачите?
Я мрію примножувати знання та служити Україні своєю працею. Бачу себе в науці, можливо, у сфері біотехнологій або медицини, адже наша країна потребує сучасних спеціалістів.
А ще хочу продовжувати досліджувати культуру Чернігівщини, писати про наших митців, організовувати соціальні ініціативи. Найголовніше – залишатися вірною своїй землі та робити все можливе, щоб наша Україна була сильною та незалежною!
Спілкувалася Ірина Осташко
Фото – Марія Куц
–
