За інформацією: Суспільне Чернігів.
Начальниця інформаційно-телекомунікаційного вузла Вікторія Лупікс. Суспільне Чернігів
Вікторія Лупікс показує фото загиблого чоловіка. Суспільне Чернігів
За чотири роки служби Вікторія пройшла шлях від солдата до молодшого лейтенанта. Нині вона начальниця інформаційно-телекомунікаційного вузла інженерної частини Командування Сил підтримки.
"Я цим живу. Робота моя полягає в тому, щоб налаштувати зв’язок. Без зв’язку — немає управління і всі це прекрасно знають. Я налаштовую радіостанції".
Вікторія Лупікс на робочому завданні. Вікторія Лупікс
Вікторія каже, як тільки почула вибухи 24 лютого 2022 року, одразу поїхала до своєї частини.
"Відбувалось все дуже швидко: ми ночували там, готувались до вторгнення. Ми знали, де вони (росіяни, — ред.) підходили до нас дуже близько. І ми своїми силами організовували все. Ми перепрошивали радіостанції по декілька разів, щоб на іншій хвилі ніхто не чув".
Протягом двох місяців Вікторія брала участь в операції в Курській області. Каже, іноді доводилось працювати вночі при світлі ліхтарика.
"Ми поставили ретранслятор, зробили налаштування і, щоб можна було керувати на пунктах управління, налаштували зв’язок по машинах, ІМР називається машина. Це броньована машина і там для того, щоб був зв’язок, треба між механіком і водієм внутрішній налаштувати, і в шлемофоні там зв’язок".
Вікторія Лупікс на робочому завданні. Вікторія Лупікс
За словами Вікторії, перед кожним таким виїздом вона налаштовує себе на позитив. Її головна мотивація — повернутись додому до дітей.
"Зі мною цього разу виїздив хлопчик з мого підрозділу і запитує: «Тобі страшно?», це ми їдемо вночі на виїзд, «Тобі страшно?». А я кажу: «Сашо, мені не страшно і ти не бійся, все буде добре!» Хоча може десь там всередині й переживаєш, бо в тебе діти самі. І ти розумієш, що ти, щоб не сталось, повинен повернутись назад".
Старший син Вікторії — військовий льотчик. Ще двоє дітей неповнолітні. Жінка каже, коли у неї черговий бойовий виїзд, вони щоразу чекають на неї вдома.
"Вони як би й дорослі, але ще зовсім маленькі: 12 і 14 років. Вони хвилювались дуже, переживали, просили : «Повернись пошвидше! Приїдь до нас!» Я знаю, що вони хвилюються, але сприймають як належне.
Діти Вікторії Лупікс. Вікторія Лупікс
Вільного часу у неї небагато, ділиться Вікторія. Та, коли він є, вона вишиває, робить гердани Шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різноколірних намистин, нанизаних на нитяну, чи волосяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент.та доглядає за квітами.
