Іван – родом із Новгород-Сіверщини, яка на початку повномасштабної війни була в оточенні росіян. Після звільнення Чернігівщини від окупантів чоловік без вагань долучився до лав ЗС України, тож самостійно прибув до місцевого ТЦК і СП, а далі – вибув до навчального центру на підготовку.
Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП.
Свій бойовий шлях Іван розпочав на посаді сапера 48-ї Кам’янець-Подільської інженерної бригади:
«У 2022 році ми спочатку вирушили у Гуляйполе, що на Запоріжжі. Далі – Пологівський район та Оріхове, а також Кліщіївка й Бахмут. Крім того, разом із гірсько-штурмовою бригадою тримали Соледар. Найгарячіше було, звісно, на Бахмутському напрямку, а також у Кліщіївці. Там по нас працював танк, а у Бахмуті – і фосфором травили, і щоночі КАБи кидали».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Донеччині під час штурму загинув військовий із Чернігівщини
Найбільше воїну запамʼятався бій у Берестовому, що під Соледаром:
«Того разу наші позиції викрили й почали «крити» то мінометами, то ПТУРом, а потім ще й з посадки почали виходити росіяни… Після цього бою кожен сапер мого підрозділу почав носити з собою не менше дев’яти магазинів».
Після останньої з численних контузій у воїна почався тремор рук, а подальше виконання бойових завдань на посаді сапера стало неможливим. Нині Іван продовжує проходити службу, тепер вже – у ТЦК та СП Чернігова. Окрім розповідей про виходи на бойові чергування, захисник ділиться набутим у боях досвідом із побратимами та зізнається: якби міг – хотів би й надалі продовжувати службу у бойовому підрозділі, щоб пліч-о-пліч звільняти Україну від окупантів:
«Якби у мене не було обмежень — я залишився б у себе в підрозділі. Після реабілітації ще кілька разів пробував виїжджати на бойові позиції, але коли почав встановлювати ОЗМ, а в цій справі треба бути максимально обережним – вкотре почався тремор рук. Хлопці мене, звісно, підмінили… Попри це, на позиції я виїздив до останнього, хоч міни вже не встановлював, але все одно їх носив».
–
