Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, спрямоване на цей напрямок, на його придушення.
Українське військове командування очікувало основного наступу більшовиків не з напрямку Бахмача, а з полтавського напрямку, тому саме туди скерувало свіжі та найбільш боєздатні підрозділи чисельністю 500 вояків, а натомість до ст. Крути відправлено 300 виснажених юнаків 1-ї Української військової школи.
Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської червоної гвардії під проводом есера михайла муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував приблизно 500-600 вояків.
«Бій відбувся в рамках першої російсько-української війни. Це доба Української революції і перша агресія росії у ХХ сторіччі. Коли більшовики прийшли до влади, вони одразу й пішли агресією на Україну. От якраз першу війну українці виграли», – в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначає Сергій Горобець, співробітник Інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
Бій під Крутами був успішним для оборонців української державності — наказ командування було виконано, стрімкий наступ ворога було зупинено та здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії й мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, розмоклою дорогою. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, що врятував молоду українську державність.
«Якраз то був злам, що допоміг перевести війну в позитивне русло, тому що до цього ми відступали та програвали. Натомість тоді зламали більшовицький план, весь їхній бліцкриг. Вони до Києва увійшли, але втратили час, бо наступали через Крути. А в Києві мало бути повстання на «Арсеналі». І це повстання було величезне, цілий тиждень тривало. Повстанці дуже чекали, що підмога більшовицьких військ якраз підійде. А наші їх затримали настільки, що якраз встигли розбити це повстання. А потім ми встигли підписати міжнародну угоду – мирний договір із Німеччиною й Австро-Угорщиною. Вони стали нашими союзниками, потім надійшли їхні війська, й українці разом із ними почали здобувати перемогу за перемогою. 1 березня звільнили Київ, потім Полтаву, Лубни. І до кінця квітня практично вся Україна була звільнена, навіть Крим. Тобто треба пам’ятати, що ця війна була переможна. І власне Крути стали одним із тих переможних моментів, що ворожі війська зупинили, плани їхні збили і потім наверстали все, що було втрачено», – розповідає Сергій Горобець.
.
За словами історика, сам по собі бій під Крутами був невеличкий, десятки подібних були і до нього, і після. Але його важливість, що якраз під Крутами стався переломний момент, коли плани більшовиків пішли шкереберть.
«Величезне значення битви під Крутами саме в цьому значенні», – повідомив він.
Це була перша війна з більшовиками, яка почалася в грудні 1917 року і закінчилася повною перемогою українців і союзників у травні 1918 року.
«Після неї у нас було сім місяців мирного будівництва – весь 1918 рік. А то вже потім була друга війна, яка почалася в грудні 1918 року. Тоді якраз була нейтральна територія між Україною і білоруссю. Саме там микола щорс готував свої загони, які потім і почали свій наступ. Натомість українці якраз ЗЛУКУ проводили, а більшовики почали активний наступ. І коли відбувався акт ЗЛУКИ, Чернігів уже 10 днів як був захоплений. Київ вони пізніше взяли. Це вже була друга історія, коли вже у нас не було союзників, бо Німеччина й Австро-Угорщина війни програли. І в українців трохи єдності не вистачало. Бо Директорія і Скоропадський між собою не знаходили спільної мови. На додаток Польща агресивно поводилася. То українці мали суцільних ворогів – червоні, білі, поляки, а не було союзників. А от коли союзники були, то перемогу в першій війні ми здобули», – пояснює Сергій Горобець.
Історик каже, що паралелі тодішніх і нинішніх подій дуже напрошуються. І їх багато. Зокрема і тоді відбувалася російська агресія, і нині. Дуже важливу роль зіграла свідома молодь. Але головна відмінність зараз, якої українцям забракло у другій війні, – це єдність. Тож нині нам усім треба докласти зусиль, аби засвоїти цей історичний урок. І пам’ятати, що нинішня українська Перемога – спільна справа нас усіх.
–
Ірина Осташко
