В українській історії є чимало маловивчених і маловідомих сторінок. Одна із таких – антибільшовицький повстанський рух на Чернігівщині у 1918 – 1924 роках. Показовим у цьому аспекті є село Браниця.
Село Браниця має славу козацького села, бо жили в ньому козаки, а не кріпаки. А козаки – це вільні, а не пригноблені люди, які мали право володіти зброєю та землею.
І відповідно, за словами історика Олександра Ясенчука, коли в росії почалися події 1917 року, величезна козацька сила почала боротися за вільну Україну. А комуністи вирішили використати це на свою користь, зокрема вигадали червоних козаків.
Водночас як Гетьман Скоропадський був при владі, він почав повертатися до політики повернення землі поміщикам, що, звісно, не подобалося селянам, які поділили поміщицьку землю. І також у цей час почався крен до можливого альянсу з денікіним, тобто росією.
«Підняли повстання і заарештували прихильників Скоропадського, вигнали його поплічників. І Браниця стала частиною УНР.
До речі, в ті часи село Браниця було великим, тут жили приблизно 4 тисячі людей, а нині – 600 осіб.
Проте влада Директорії УНР протрималася недовго, і вже на початку 1919 року Чернігівщина опинилася під владою більшовиків. Частина Браницького «Вільного козацтва» залишилася на боці УНР і влилася до лав її армії, інші перейшли на бік більшовиків. Деякі не підтримали відкрито жодну сторону і лишилися в Браниці, нічим себе не виявляючи», – розповів Олександр Ясенчук.
.
