Валентина Дімова живе і працює завідувачкою Смяцького сільського клубу, що у Сновській громаді. Вона каже, що життя нині, особливо на прикордонні, – тяжке, особливо через ймовірні щоденні небезпеки. Але жити треба, тим більше піклуватися про інших, зокрема сільських дітей.
Валентина Дімова поділилася, що дуже любить дітей і всіх людей, можливо, через те, що сама була восьмою дитиною в родині. До того ж, нині для дітей у селі, напевне, головна віддушина – відвідування клубу, адже тривають вимушені канікули. І малеча здебільшого сидить удома в телефонах. А в декого й інтернету немає.
«Коли я бачу їхні оченята, як вони запитують: «Коли нам знову приходити до клубу?», то серце стискається. Вони ж хоч трішки хочуть розважитися.
Як є світло, то одразу вмикаю їм музику, привчаю до українських пісень, і дітям це подобається. У клубі вони грають у різні ігри, а потім я їх пригощаю чаєм.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Колишній чиновник на Чернігівщині інсценував крадіжку комунального трактора, щоб замести сліди
До речі, коли світла немає, приношу з дому лампочки. Бігаю в магазин, аби закип’ятити чайника, бо там топиться грубка. Спитала, чи можна для дітей окропу нагріти, в магазині сказали: «Звісно», – сказала Валентина Дімова.
Зрозуміло, що влітку можливостей для розваг більше.
«Часто з дітьми ходимо на річку, розпалюємо багаття, смажимо сало чи сосиски, відпочинемо і йдемо додому. Відзначаємо разом різні свята, зокрема Івана Купала, День хустки й інші.
На Великдень мама загиблого захисника купила яєчка на паличках, які дітки розфарбовували. На Новий рік було для діток справжнє свято – з цукерками від спонсорів. 15 діток було.
А оце нещодавно думаю: настане час, підуть діти в люди і не вмітимуть навіть голочки в руках тримати. Я сама колись вишивала, був у нас колись гурток домоводства, але трішки вже призабула. То я запросила вчительку Марію Іванівну, яка чудово вишиває, вона й навчає цієї справи діток. Дітки принесли нитки, в кого які вдома були. А я принесла тканинку, голочки купила. І тепер вишиваємо. Учора ми дошивали квіточки. Втомилися, попили чаю з цукерками», – зазначила Валентина Дімова.
Окрім роботи з дітьми, має завідувачка клубу й інші турботи. Вранці треба наносити дров, приміщення натопити, відкидати сніг. А вечорами з іншими жінками з села вже три з половиною роки плетуть сітки для наших захисників. Збирає небайдужа жінка також продукти для військових, потім відвозить їх на кордон. Каже, що особливо хлопці просять сала. А ще вдома пані Валентина тримає господарство. На щастя, в багатьох справах першим помічником є чоловік.
Ірина Осташко
Фото – Смяцький сільський клуб
–
