Минулого тижня, 15 лютого, християни, які користуються юліанським календарем, відзначали свято Стрітення – вшанування пам’яті перенесення Ісуса в Храм. Зараз мало хто знає, але в Чернігові свого часу існувало відразу два об’єкти, названі на честь цього свята. Про те, як назва ввійшла в міську топоніміку, нагадав чернігівський історик Ярослав Волерт.
270 років тому – церква
Отож, уявімо Чернігів XVIII століття. За межами того, що в ті часи ми б назвали містом, на Гончій вулиці (а на той момент – Лоєвській столбовій дорозі), 1751 року за ініціативи бурмістра (так у місті, яке мало Магдебурзьке право, тобто власне самоврядування, називали міського голову) Федора Міляревського було зведено невелику церкву. Освятили її на честь Стрітення Господнього.
Традиційно церква була дерев’яною (зрубною) й однопрестольною. При храмі діяли школа й притулок-лікарня (шпиталь). Коли ветхий храм розібрали, невідомо. Імовірно, десь у першій чверті ХІХ століття.
215 років тому – вулиця
Але ще до того, 26 грудня 1805 року, імператор Олександр І підписав низку регулярних планів, у тому числі й план Чернігова, за яким встигли перебудувати чи не всеньке середмістя. І хоча очевидці того дійства донесли до нас багато історій про іноді дещо дивні рішення землеміра, саме плану 1805 року та кільком супутнім Чернігів зобов’язаний появою такої цікавої речі, як квартали. А також вулиці Стрітенської, на перетині якої з Гончою й опинилася згадана церква. Як не важко здогадатися, саме цей храм й увічнився в назві.
За період ХІХ століття Чернігів переживав чимало архітектурних змін, тож не дивно, що вже на середину століття старенький храм не фігурує на картах міста.
Мешканці та споруди Стрітенської
Проте сама вуличка, що мала досить невелику протяжність, починаючись від сучасної площі Героїв Небесної Сотні й закінчуючись берегом Стрижня, була заселена цікавими людьми. Були тут цікаві й установи.
Наприклад, на Стрітенській мешкав «самоварний король» – купець Фейгін. Тут же проживав підполковник Омелян Войцеховський, один із шанованих ветеранів. Мешкала тут і родина Мойсея Шамбона, викладача французької та фотографа-аматора. На розі вулиць, де колись стояла церква, притулилося одразу три цікавих заклади, котрі з’явилися тут у другій половині ХІХ століття: Жіноче єпархіальне училище (на цьому місці зараз стоїть будівля Академії Державної пенітенціарної служби), Повітове поліцейське управління (на його місці – так звана «нова лазня», неподалік гастроному «Прохолода») та Гімназія Заостровських (будівля збереглася донині, у ній тепер різні генделики й контори).
Продовження і зникнення
У 1899 році міська управа спорудила понад Стрижнем міст. Таким чином Стрітенська продовжилася полем, повз Іванів хутір, аж до сучасної площі П’яти Кутів, де вулиця виходила на район так званої Ганжівщини й перетиналася з вулицями Ростиславською (потім Дзержинського, нині Любомира Боднарука), Воздвиженською (згодом Троцького, Воїнів-Інтернаціоналістів, нині Олега Міхнюка й 1 Травня) та Петербурзькою (згодом Червоноармійська, Східночеська, нині Олександра Молодчого).
У 1919 році вуличку Стрітенську назвали ім’ям місцевого революціонера Йоахіма Шільмана. У середині 1930-х по ній пройшовся вихор капітального ремонту: покалічену бруківку вирівняли та підлатали, привели до ладу тротуари, розширили та впорядкували площу П’яти Кутів. Після німецько-радянської війни вулицю назвали іменем секретаря Чернігівського міськкому партії й командира радянського партизанського загону Попудренка.
1964 року замість дерев’яного моста звели бетонний (який тут таки отримав назву «Білий»), а 1979 року вулиця стала частиною великої магістралі, що нині є проспектом Перемоги.
Після церкви
У 1929 році поблизу місця, де колись була Стрітенська церква, збудували 2-гу міську електростанцію (нині це будівля Обленерго зі стінним годинником).
Що ж до справедливості приказки про святе місце, яке не буває пустим, то воно й не пустує: на місці давнього храму тепер теж уже історична будівля. Перший чернігівський хмарочос, який у народі ще звуть будинком самогубців – занадто часто з балконів цієї споруди випадають люди)…
Під час зведення будинку й віднайшли фундамент старої Стрітенської церкви, при якій, напевно, був і церковний погост (приходське кладовище).
Ярослав Волерт, за матеріалами спільноти «Цікавий Чернігів»
тижневик "Семь дней"
