За інформацією: Суспільне Чернігів.
Фото з весілля Світлани та Валерія Олексієнків. Сімейний архів Світлани Олексієнко"У 2022 році у нас із чоловіком була мрія: ми, коли одружувались, то не повінчалися, ми хотіли з ним повінчатися. І ось цей костюм він мав одягнути. А це моя, можна так сказати, весільна сукня, яку я також мала вдягнути на вінчання".
Весільне вбрання подружжя Олексієнків, у яке вони планували вбратися на вінчання. Суспільне Чернігів
Та згадує, що до останнього з чоловіком не вірили, що російські війська зайдуть на територію України.
"Не могло до нас прийти усвідомлення те, що невже через іншу країну, через Білорусь підуть війська, російські війська на територію України. Я була з ним на зв'язку, наскільки це можна було, я телефонувала, запитувала: «Як ти?». Він з усмішкою каже: «Світлано, все добре, не переживай за мене»".
Валерій Олексієнко. Архів родини загиблого
Востаннє голос чоловіка Світлана чула 30 березня 2022 року.
"О 15:20 востаннє я з ним розмовляла телефоном, і він мені сказав: «Світлано, я не знаю, як там складеться далі, але я тебе дуже прошу: збережи наших дітей, збережи себе». Це востаннє, коли я чула його голос. Все, більше я не чула".
Світлана Олексієнко. Суспільне Чернігів
Офіційне підтвердження, що чоловік у полоні, отримала майже за рік
За словами Світлани, 31 березня їй повідомили, що російські військові пригнали на станцію автозаки та почали вивозити всіх нацгвардійців. У серпні 2022 року вона отримала листа від чоловіка, проте Росія довго не підтверджувала, що він перебуває у них у полоні.
"Я дивлюся — в списках немає мого чоловіка. Для мене це було таким якимось шоком. Думаю, ну як це так, всі є, а мого чоловіка немає. Почалася моя боротьба за те, щоб Росія все ж таки його підтвердила. Я писала в Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Я зверталася до Координаційного штабу, щоб допомогли мені. Це всі мої, як то кажуть, звернення і до секретаріату Робочої групи ООН, і до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі. Навіть до посла Арабських Еміратів я писала".
Офіційне підтвердження вона отримала лише 27 січня 2023 року.
"Мені передзвонив представник Червоного Хреста і сказав: «Світлано, я вас вітаю. Росія підтвердила перебування вашого чоловіка Олексієнка Валерія в полоні». Тоді мені, як то кажуть, трошки стало легше. Як сказали звільнені хлопці з полону, що мого чоловіка там прізвище називали як Алексієнко, а він Олексієнко, навіть російською мовою".
Світлана Олексієнко каже: новини про чоловіка вона отримувала лише від побратимів, які повертались під час обмінів.
Акція на підтримку військовополонених у Чернігові. Суспільне Чернігів"Коли поверталися хлопці звільнені з полону, то вони мені повідомляли: «Світлано, чоловік передав для родини, що він вас дуже-дуже сильно любить, що він дуже хоче додому повернутись живим». І, знаєте, оце слово «живим». Ще, думаю, цікаво, чому такий саме наголос — «живим». Так, йому там було не дуже добре, він хворів, це я знаю, він дуже схуд. Якщо він так важить 108 кг, 106, то там, хлопці казали, під 60. Ну, тобто вполовину".
Номер 36
24 січня 2024 року їхня донька знайшла Валерія у списку загиблих у авіатрощі Іл-76, яка сталась у Бєлгородській області РФ. Тоді російська сторона заявила, що на борту перебували 65 українських військовополонених, яких везли на обмін.
Уламки літака Іл-76, на якому перевозили українських військовополонених. Telegram-канал NEXTA LIVE«Мамо, наш тато в списках». Я кажу: «В яких списках?» — «Мамо, в літаку». Я кажу: «В якому літаку?». Я не могла зрозуміти взагалі. Потім кажу: «Так, заспокойся. Все добре. Це якась помилка». в тому списку під номером 36, я ніколи цей номер не забуду, був мій чоловік. Це був чорний день в моєму житті, найважчий після повномасштабного вторгнення 24 лютого 22-го року", — згадує Світлана.
Список загиблих українських військовополонених в авіатрощі ІЛ-76. Світлана Олексієнко
У листопаді 2024-го Світлані повідомили, що Росія офіційно передала списки загиблих та повернула тіла. Разом із донькою вони пройшли процедуру ДНК-експертизи, а згодом отримали інформацію про збіг.
"Потім ми їздили здавали ДНК з донькою, щоб довести це або спростувати, що це не наш батько та чоловік, але все ж таки згодом ДНК підтвердили, але все одно наша родина не здалася, і влітку 25-го року я зрозуміла, що мені треба ще додаткова якась інформація. Я почала ще дозбирувати стоматологічну його карту. Потім там ще якісь рентген-знімки. Де можна, я шукала інформацію, де я можу зачепитись хоч за щось, за те, щоб довести: а може, це не мій чоловік все ж таки? Може, це якісь такі збіги. І потім, коли зробили стоматологічну амбулаторну карту, подивилися і сказали: «Ну так, зуби тут теж збігаються»".
"Досі на нього чекаю"
Цього року в січні Світлана наважилась написати заяву на видачу тіла. 1 лютого Валерій Олексієнко повернувся до Славутича, його поховали на місцевому кладовищі.
"Я намагалася з дітьми зробити все для того, щоб гідно його зустріти «на щиті», як героя, щоб світ знав, що є такі люди, які були на літаку. Можливо, і не були на літаку. Ми цього ще до кінця не знаємо. Але сподіваємось, ця правда десь з'явиться і ми побачимо і почуємо це все.
Світлана Олексієнко на могилі чоловіка. Суспільне Чернігів
Жінка каже: вона і досі чекає на нього.
"Мені його дуже не вистачає, тому що ми більш ніж 20 років прожили разом з ним. Ми виховали дуже прекрасних доньок. Ми дочекалися внука. Ми мріяли, що згодом, коли чоловік піде на пенсію, ми поїдемо до села і будемо там жити далі. Жити вдвох. До нас будуть приїздити внуки, діти, і ми будемо насолоджуватися життям".
Читати ще
Читати ще
Рідні не вірять, що він загинув у літаку РФ: на Чернігівщині попрощалися з Володимиром Грищенком, якого мали обміняти
