За інформацією: Суспільне Чернігів.
Випускники Варшавської української школи 2024 року. з архіву Оксани Колесник
Третій рік поспіль проводжає своїх випускників Варшавська українська школа, де навчаються діти-біженці з України. Саме для них у квітні 2022 року започаткували проєкт, завдяки якому українські школярі, що змушені були виїхати до Польщі, змогли би завершити навчальний рік. До цього проєкту з самого початку долучилася і чернігівка Оксана Колесник. Маючи досвід директорки школи у Чернігові, вона зібрала колектив українських вчителів і очолила навчальний заклад у Варшаві. Історія про те, як вдалося об'єднати в одну українську та польську освіту — далі у матеріалі.
З чого все почалось
"Варшавська українська школа — це проєкт двох польських громадських організацій: Клубу Інтелігенції Католицької та Українського Дому у Варшаві. Цей проєкт розпочинали спочатку як короткотерміновий — на три місяці, бо всі були впевнені, що війна дуже скоро скінчиться і діти зможуть повернутися в Україну", — розповідає Оксана Колесник.
Оксана Колесник. З архіву Оксани Колесник
У Чернігові вона працювала директоркою школи №27. А, звільнившись за кілька місяців до 2022 року, коли закінчився контракт на посаді, почала реалізовувати разом із колегами-освітянами грантовий проєкт. Це був проєкт, який мав навчити директорів шкіл та керівників управлінь освіти у громадах Чернігівщини та Сумщини бути менеджерами і ефективно управляти закладами та розвивати їх.
Але початок повномасштабної війни змінив усі плани.
"Ми з моєю подругою і колегою Ольгою Железняк виїхали з Чернігова 6 березня (2022 року, — ред.), а вже 9 березня в'їхали до Польщі. Завдяки роботі в Україні над проєктом з реформування освіти, я познайомилась з поляком Войцехом Марцевськи (він був тренером в одному з освітніх проєктів). На початку нашого перебування у Польщі вони з дружиною нас дуже підтримали. І, коли виникла ідея створення школи для українських дітей у Варшаві, він запропонував нам з Ольгою долучитися. То ж ми з Олею були в цьому проєкті від самого його початку".
За словами Оксани Колесник, метою створення такої школи було те, щоб діти завершили навчальний рік всупереч війні в Україні та не втрачали спілкування з однолітками.
Але, щоб все запрацювало, потрібно було "з нуля" якнайшвидше облаштувати класи і визначитися, як і хто буде навчати дітей.
"Під час організації школи був чіткий розподіл, хто і за що відповідає. Наші засновники знайшли будинок, який ми орендуємо, де розмістили школу. Шукали спонсорів. Нашим же завданням було адаптувати навчальні плани, знайти вчителів, набрати учнів, знайти партнерів в Україні, розробити таку модель існування школи, щоб діти не втратили навчальний рік і були б переведені до наступних класів або отримали свідоцтва про закінчення школи. Складність полягала в тому, що навчання в Україні припинилось 24 лютого і діти приїжджали в Польщу хтось раніше, хтось пізніше, хтось вчився онлайн, хтось не онлайн… Тому треба було узгодити це все і знайти точку відліку".
Колектив Варшавської української школи. З архіву Оксани Колесник
У перші три місяці, як запрацювала школа (це були квітень, травень, червень), школярі, які приходили на навчання, за всіма документами числилися учнями екстернатної форми навчання десяти шкіл Давидівської громади Львівської області.
"Ми співпрацювали з Давидівською громадою і це був добрий досвід. Зараз нашою партнерською школою в Україні є приватна школою повного дня "МрійДій" у Львові. У Польщі ж наші партнерські школи — Szkoła podstawowa Montessori im. Św. Urszuli Ledóchowskiej та Liceum Stivensona. Наші учні одночасно є в освітніх системах двох країн", — пояснює пані Оксана.
Як проходить навчання
У Варшавській українській школі 11 повноцінних класів: по одному на паралелі з 1-го по 11-й — загалом близько 270 учнів. Вчителі, які викладають шкільні предмети, — українки, за виключенням вчителів польської мови.
"У 2023-2024 навчальному році ми почали працювати у двох освітніх системах: українській і польській. Була дуже копітка підготовча робота. Потрібно було порівняти освітні програми, зрозуміти, який клас польської школи відповідає якому класу української. Співставити, проаналізувати".
Цікавим досвідом, за словами Оксани Колесник, стало впровадження авторських бінарних уроків. На них учні вчать шкільну термінологію (тобто — як і що звучить польською), вчаться оперувати нею. Для цього на уроці працюють два вчителі: вчитель-предметник і вчитель польської мови.
"Якщо ми говоримо про початкову школу, то там простіше (польська мова для українців ментально зрозуміла), а от термінологія, яка йде у старших класах, — геть різна. І нашим українським учням, коли без попередньої підготовки вони йдуть до польської школи, дуже складно саме через те, що дитина не розуміє зміст завдань з тієї ж математики, фізики, хімії, географії навіть тоді, коли сам предмет знає добре".
Що ж до інших нюансів навчання, пані Оксана каже: вони намагаються поєднати обидві системи і з обох освітніх систем взяти найкраще.
Оксана Колесник з колегами під прапорами України та Польщі. З архіву Оксани Колесник
Чим відрізняється освіта у Польщі
Профіль обирають після 8 класу
У польській і в українській школах — різна кількість навчальних років.
Якщо українська складається з трьох етапів: початкова (1-4 класи), середня (5-9 класи) і старша (10-11 класи), то польська школа має лише два рівні.
"Це школа подставова (основна) — з 1 по 8 клас. І потім ще чотири класи ліцею. І на момент нашого 9 класу та польського 8 класу ми досягаємо приблизно однакового рівня. У 8 класі учні складають "екзамен восьмикласника" і на підставі нього можуть бути зараховані до того чи іншого ліцею: чим вищі бали, тим кращий ліцей можна обрати".
І, якщо в Україні нині триває відокремлення старшої школи (утворення класичних ліцеїв, де навчаються за профілями: філологічний, фізико-математичний і т. д.), то у Польщі вже це існує.
"Випускник подставової школи обирає ліцей після 8 класу, тоді ж визначається і з профілем подальшого навчання. У перших двох класах ліцею, окрім посиленого вивчення профільних предметів, вивчають для загального розвитку й усі інші предмети. А вже у 3 і 4 класі ліцею навчання спрямоване на те, щоби добре підготуватися до "екзаменів матуральних" (щось на зразок нашого ЗНО), щоби отримати з них добрі оцінки і щоби підготуватися до навчання в університеті за тим профілем, який дитина обирала, ідучи до ліцею".
Частина навчання — за межами школи
Ще один момент, на який Оксана Колесник звертає увагу: у польській школі частина навчання проходить за межами навчального закладу.
"Є такі поняття, як "зелена школа" ,"біла школа". Це коли учні класу виїжджають на кілька днів до якогось осередку і там поєднують відпочинок і навчання. Це допомагає класу згуртуватися, зав'язати більш довірливі стосунки, новеньким — інтегруватися у колектив. Також дуже багато екскурсій. І це не обов'язково екскурсії оглядові чи до музею. Це може бути вихід до будинку культури на майстер-клас, але обов'язково, щоб усім колективом, а не окремими групками".
Учні Варшавської української школи. З архіву Оксани Колесник
Планомірна профорієнтація
За словами пані Оксани, окрема кількість годин у польській освітній програмі відведена на профорієнтацію. Проводиться вона у 7 та 8 класах.
"Це — швидше як діагностування. У кожній школі є радник з професії — це окрема посада. І він проводить індивідуальні зустрічі з кожною дитиною, щоб поговорити з нею: зрозуміти, які вона має схильності, мрії, до чого вона тягнеться, подивитися на її зацікавленість, на її вміння. І з огляду на це (в межах відведених на профорієнтацію годин) організовують екскурсії на різні підприємства, запрошують експертів з різних галузей, це можуть бути і батьки, які працюють у тій чи іншій професії. Таку ж робота можуть проводити і під час класних годин".
Зі слів Оксани Колесник, у Польщі це все працює не заради галочки. Для того, щоб стати радником з професій, вчитель має закінчити додатковий курс. І зазвичай — це посада не за сумісництвом.
"Вони навіть жаліються, що мало відведено годин для того, щоб встигнути все, на що є запит".
Вчителька з учнями на екскурсії. З архіву Оксани КолесникПро телефони учні в школі забувають
Більшість польських шкіл, за словами пані Оксани, переходить до того, щоб максимально обмежити користуватися телефонами в школі.
"Прийшли в школу — відклали і забули, вийшли зі школи — вже з телефоном. Діти такі правила приймають".
Каже: у Варшавській українській школі таке правило дещо спрощене.
"У нас діти під час уроків кладуть телефони у кишеньки, а на перерві можуть брати. Щоправда, багато хто про них забуває. Така практика спонукає дітей спілкуватися без телефонів".
Батьківський контроль?
Як і в українських школах, у польських — періодично проходять батьківські збори, є батьківська рада класів, загальношкільна батьківська рада.
"Щодо втручання чи не втручання батьків в освітній процес — це, звісно, залежить, від людей, тобто є різні. Але, за моїми спостереженнями, польські батьки дають більше самостійності дітям. Тобто від самого початку дитина в школі для того, щоб навчитися відповідати за свої вчинки, за свої оцінки і так далі", — розповідає Оксана Колесник.
Без домашніх завдань?
Домашні завдання у польських школах скасували у квітні 2024 року.
"Прийшла нова пані Міністр освіти Барбара Новацька і вона скасувала. Але навчальне навантаження у польських школах менше і менша кількість домашніх завдань була і є у порівнянні з українськими школами", — пояснює Оксана Колесник.
Уточнює: у їхній Варшавській українській школі щодо цього — свої правила.
"У нас є домашні завдання, бо ми є проєктом і у нас трохи більше свободи, ніж у польських шкіл. Наше завдання — дати якісні знання. Бо ми розуміємо: знання і виховання — і матимемо дітей з чітко визначеною національною ідентичністю. Якщо цього не робити, то буде не інтеграціяІнтеграція — процес залучення в усі сфери життя, коли людину приймають члени групи. дітей, а їх асиміляціяАсиміляція — процес прийняття культури і звичаїв іншого народу або спільноти.".
Учні Варшавської української школи проводять час разом. З архіву Оксани КолесникВаршавська українська школа виховує — українців
Беручи в роботу свого закладу практики з польської освіти, водночас Варшавська українська школа націлена розвивати традиції української освіти та культури.
"Ми працюємо над вихованням, над тим, щоб вони пишалися, що вони українці, цінували це, переходили у спілкуванні на українську — дуже багато над цим працюємо", — говорить Оксана Колесник.
Директорка стверджує: викладачі польських вузів зазначають, що рівень підготовки українських учнів вищий, бо вони навчені вчитись, здобувають якісну освіту в Україні.
"Що ж до практичного застосування знань — це те, що набувається з досвідом, це те, що впроваджують зараз в українській освіті".
Про організаційні моменти та плани на майбутнє
Підсумовуючи роки роботи у школі (в Україні та Польщі), Оксана Колесник робить свої висновки: школа все ж таки має бути автономною.
"Якщо директор не може розпоряджатися фінансами, якщо його обмежують — він не відчуває себе господарем у своїй школі. І, якщо він має автономію і розуміє, для чого це і що з нею робити, — то ця школа буде цікавою для дітей, буде добрим місцем для вчителів і така школа буде перетворюватися на освітньо-культурний осередок, який стане важливим для місцевості, в якій розташована", — пояснює пані Оксана.
З її слів, дуже багато польських шкіл є такими осередками. Так, окрім занять, у другій половині дня там працює, скажімо, "Клуб читачів", "Клуб для жінок", "Клуб для пенсіонерів". Школи тісно співпрацюють з бібліотеками і місцевими клубами. Можуть здавати в оренду приміщення і заробляти гроші, які вкладають у подальший розвиток закладу.
"В Україні теж є така практика, але вона не так широко використовується. А тут — це у багатьох школах".
Таким осередком для українських дітей і їх родин, за словами директорки, прагне бути й Варшавська українська школа. Учні на наступний навчальний рік вже майже набрані.
"Основні джерела нашого фінансування — це спонсорські кошти, які дає нам Save the Children (міжнародна гуманітарна організація), це польська освітня субвенція і це оплата батьків, яка складає лише 15% нашого бюджету. Батьки сплачують мінімальну суму, яка допомагає нам в організації освітнього процесу".
Як буде далі — це і про школу, і про особисті плани — поки не загадую, — каже Оксана Колесник.
Читати ще
Читати ще У школах Чернігова планують оновити харчоблоки: у яких саме та за чиї гроші
Читати ще Кожен четвертий учень Чернігівщини спілкується у соцмережах російською, — результати опитування
