За інформацією: Суспільне Чернігів.
Лаврентій Єрьомін. Суспільне Чернігів"Немає нікого, повмирали всі. Це я один, трухляк, ще залишився. Дві курки є в мене, півень. Заспіває – на душі легше. Бо сам, чотири стіни", — розповідає чоловік.
Лаврентій родом із села Бардовка, що в російському Башкортостані.
"Батько мій – фронтовик, Іван Миколайович. Він загинув на Ленінградському фронті. А матір працювала в госпіталі медсестрою".
Мати та батько Лаврентія Єрьоміна (перша та другий зліва). Сімейний архів Лаврентія Єрьоміна
Пізніше його матір познайомилася в госпіталі з пораненим військовим, який родом із села Пархимів. Тоді вона й вирішила переїхати до нього. Це був 1943 рік.
"Пароплавом їхали, не було ні машин, нічого. Приїхав і працював воловником – це пастух маленьких бичків. Ще війна, тут літали німецькі літаки у Пархимові. Поранені, вбиті були", — згадує Лаврентій Єрьомін.
Пізніше чоловік був помічником тракториста, працював на газових шахтах у різних містах Радянського Союзу.
Лаврентій Єрьомін під час роботи на шахті (середнє фото). Сімейний архів Лаврентія Єрьоміна
Після 10 років роботи шахтарем він одружився. А у 1953 році Лаврентія Єрьоміна призвали до армії.
Лаврентій Єрьомін під час служби в радянській армії. Сімейний архів Лаврентія Єрьоміна
"«Лаврентію, ось повістка, їдь до Боково-Антрациту (нині – Антрацит Луганської області, – ред.), у район, у військкомат». Прожив із нею, рахуй із армією, – 6 років. І вона мене, як то кажуть, не дочекалася".
Після чотирьох років служби чоловіка демобілізували. Тоді він познайомився зі своєю другою дружиною Ольгою, з якою прожив 65 років.
Лаврентій Єрьомін зі своєю другою дружиною Ольгою. Сімейний архів Лаврентія Єрьоміна"Старуха захворіла. Два з половиною роки я доглядав, як за малим дитям: і годував, і прибирав. І потім старша дочка каже: «Уже матки немає. Уже, каже, пішла»".
У Лаврентія Єрьоміна троє дітей, чотири внуки та чотири правнуки. Ділиться: секрет його довголіття в праці: "Я люблю землю-матінку".
Лаврентій Єрьомін порається по господарству. Суспільне Чернігів
Нині чоловік мріє лише про одне – завершення війни.
Лаврентій Єрьомін у своєму дворі. Суспільне Чернігів
"Совісті немає. Шкода, що людей покалічили, і дітей шкода… У мене геть сльози навертаються".
Читати ще
Читати ще
Пережив Голодомор, Другу світову війну та став журналістом: історія 102-річного Григорія Свиридова з Чернігівщини
