Майстри Чернігівщини нині змушені перебувати на межі мистецтва та бізнесу, бо потрібно якось виживати і від цього нікуди не дінешся.
За словами Володимира Мороза, голови Чернігівського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, чернігівське дереворізьблення – найкраще в Україні.
«Фактично це наш бренд, як у Петриківці – розпис, а в Опішому – гончарство. Це наша чернігівська особливість. І безумовно, хотілося б розкрутити цю тему, щоб принаймні в межах держави знали, що це наш бренд, на який ми будемо спиратися», – зазначає Володимир Мороз.
Між тим, у нинішній час виживати майстрам доводиться дуже складно. Особливо негативно позначилося повномасштабне вторгнення.
«Дуже непросто. Перемога буде, ми все одно переможемо, але що буде з мистецтвом? Адже щоб різьбяр став майстром, потрібно 20 років. Як кажуть, аби пілота підготувати, потрібно 10 років, так само і майстра. Ще Черчиллю, коли приймали бюджет під час війни, казали, що не треба виділяти кошти на культуру. Натомість він заперечував: «А заради чого ми воюємо?». Ми мало не єдина організація, яка опікується цією галуззю», – розповів Володимир Мороз.
Та хоч би яким складним був час, цікавість до роботи чернігівських різьбярів є.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Молодь у громаді на Чернігівщині запрошують на стажування до міської ради
«Я не можу сказати, що наша робота нецікава. Нині навіть трішки збільшився інтерес до народної культури.
У нас переважно розпис і різьблення по дереву, посуд робимо, тарілки. Є майстри, які воюють нині, як, наприклад, Віталік Костюченко. Один майстер загинув – Ігор Білевич.
Я знаю майстрів по всій Україні, був у Польщі, звісно, що не від хорошого життя. Треба було поярмаркувати, аби борги перекрити, бо в нас прилетіло в наше приміщення по вулиці Чорновола і треба ремонтувати дах, у кіоск прилетіло. Потроху відновлюємо. Хоч би яка ситуація була, ми змушені працювати, бо сьогодні не даси роботу людям, завтра їх уже не буде і таких не знайду.
Колись у нас було штатних шестеро осіб, а зараз нас троє залишилося разом зі мною. Домовляємося з майстрами-надомниками, заготовки їм висилаємо, а вони розмальовують або ріжуть. І цей процес не повинен зупинятися», – впевнений Володимир Мороз.
–
Ірина Осташко
