Чай, що пахне літом

Не все корисне має бути гірким.
Деякі ліки пахнуть літом.
Про чай із чорнобривців я дізнався не з книжок. І не з інтернету.
Як це зазвичай буває — випадково.
Якось восени дружина після звичайного дня, коли ніби й не втомився смертельно, але всередині все просить: досить, — сказала:
— А ти знаєш, що їх можна заварювати?
Зізнаюся, я тоді посміхнувся скептично
— Квіти чорнобривців і чай? Ну таке…
Чорнобривці тоді вже були висушені. Стояли собі в банці. Красиві, сонячні. Я на них дивився більше як на спогад, ніж як на щось корисне.
Але заварили.
І він не був гірким.
Не був різким.
Не був «лікарським».
Він був теплим.
Не лише в чашці — десь глибше.
Пізніше я вже дізнався, що в чорнобривцях є флавоноїди, каротиноїди, лютеїн. Кажуть, вони і для очей добрі, і для нервів, і для травлення. Народна медицина про це знає давно.
Але якби мене спитали, для чого цей чай, я б не починав з розумних слів.
Для мене він — для вечора.
Для того моменту, коли день треба не завершити, а відпустити.
Коли ти вже не бджілка.
Коли новини можна не вмикати.
Коли тіло згадує, що воно не механізм.
Іноді ми додаємо м’яти або меліси.
І тоді сон не приходить різко — він підходить тихо, як кіт, і лягає поруч.
«Дідо з грядки» в таких випадках каже:
— Добрий чай не той, що лікує. А той, після якого не хочеться ні з ким сваритися.
З того часу чорнобривці я не висмикую одразу.
Даю їм дожити.
Зірвані сушу в тіні.
Складаю в банку.
А взимку, коли за вікном сірість і день короткий, відкриваєш кришку —
і літо повертається.
Без шуму.
Без обіцянок.
Просто — є.
Усе це — народний досвід, звичайно, не медична порада.
Але іноді саме такі речі тримають нас у рівновазі.
А у вас є чай — не «від чогось», а для себе?
Чи, може, для вечора у вас інший ритуал?
Чи є у вас чорнобривці на ділянці і як ви їх використовуєте?
Діліться…

Ваш Дідо!

Источник: format.cn.ua