У четвер, 24 лютого, життя українців розділилося на «до» і «після». Відтоді майже за п’ять місяців багато українців втратили найдорожче – життя, коханих, близьких, рідних, друзів. Зруйновано багато домівок, підприємств, дитсадків, шкіл та інших установ. На жаль, людські та матеріальні втрати маємо щодня…
Також щодня серця то завмирають, то шалено калатають від очікування звісток із фронту, перегляду новин, пошуку інформації в інтернеті.
Зберегти здоров’я та не почуватися виснаженими через постійний стрес – дуже важко. А нам потрібно бути сильними. Тому хоч як би тяжко було, треба вчитися економити резерви свого організму.
А чи вдається чернігівцям хоча б ненадовго відволікатися від думок про війну та які способи відновлення душевних і фізичних сил вони використовують?
Діана Мкртчян
Відволіктися від думок і новин про війну не вдається… Війна вирвала наше життя зі спокою, впевненості та розуміння завтрашнього дня.
А зараз усе, що ти робиш, відбувається на тлі думок про неї. Ми не плануємо, ми не знаємо. Лише віра в Перемогу.
Ти начебто виконуєш повсякденні справи, зустрічаєшся з близькими, але все одно розмови та думки зводяться до війни. Все коректується відповідно до умов, у яких перебуваємо. Буденні справи відволікають, а потім ти бачиш військового, блокпост, зруйновані будинки, людей, які втратили все, людей, які втратили близьких, і все – сльози, біль і ненависть захоплюють сповна.
Я на вихідних разом із сином була в Чернігові. І коли на власні очі побачила наслідки того, що наробили руzкі тварюки, я не могла на це дивитися.
Від війни неможливо відволіктися, вона всюди.
Так, я не лежу в депресії, я продовжую жити, бо нам це потрібно. Ми повинні зараз бути сильними та цінувати своє життя.
Сєргєй Карась
Усю активну фазу бойових дій я провів у Чернігові у доволі «гарячому» районі.
Під час обстрілів Чернігова я написав Підвальний цикл віршів, потім, коли вийшли з підвалу, записав кілька пісень на тлі розбомбленого міста.
Вони допомагали «перетравити» те, що ми бачили, й осмислити це. Згодом багато часу займала робота. Але фактично абстрагуватися від війни неможливо.
Алла Кун
Стараюсь відволікатися… Завантаженість фізично чи розумово, інакше не можна…
Домашні улюбленці допомагають.
Юлія Ігнатенко
Я не намагаюсь відволікатися від думок про війну. Я хочу завжди знати, що відбувається, бути хоч трохи готовою до змін, розуміти, чим я можу допомогти. Мені здається, якщо ми почнемо відволікатися і займатися тільки своїми справами, ми сприйматимемо війну як буденність. Але війна – це ненормально, і цей відносний спокій – це лише видимість нормального життя. До того ж, великою ціною життів військових нам подарований цей спокій, і тримати це в голові – найменше, що я можу зробити.
Але водночас мені вдається переключатися на роботу, навчання, рутинні домашні справи, домашнього улюбленця та спілкування з близькими. Та для цього не доводиться докладати зусиль, якщо вдається переключитися – добре, якщо ні – тоді проживаю думки про війну.
Михайло Жирохов
Це дуже болюче питання, оскільки я вимушений із різних обставин бути в курсі всіх подій на фронті, моніторити все, що відбувається. І так останні років 6-7 точно.
До лютого 2022 року дуже допомагала зміна обстановки – це насамперед сімейні подорожі (навіть короткострокові). Зараз із цим зрозуміло дуже непросто, але вдалося вирватися не так давно до Седнева буквально на день.
Думаю, практикувати поїздки областю й надалі.
.
Оксана Писана
Нещодавно розмовляли з подругою і дійшли висновку, що березень і квітень, не кажучи вже про кінець лютого, випали з життя та з пам’яті. Лише за листуванням у месенджері ми змогли відновити, що робили й про що думали. У спілкуванні переважали паніка, страх перед завтрашнім днем та неможливість щось спланувати на тривалий проміжок часу. Дивитися фільми, читати книжки чи займатися якимось саморозвитком, як до війни, – про це навіть не йшлося.
Із травня емоційний фон якось почав вирівнюватися. Внормувався, чи що… У мирному житті в мене була дієва методика впорядкування життя: якщо щось у житті йде не так, то я бралася за миття вікон, наведення ладу у шафах, на поличках і найпотаємніших закутках квартири. Тобто створювала навколо себе гармонію та порядок. Зараз мої вікна та шафи – в іншому місті, тож вирішила впорядкувати своє життя інакше: пішла в спортзал і не покинула тренування через пару занять, частіше зустрічаємося з друзями, слухаю різні лекції на Ютубі та інших платформах.
Відволікатися ненадовго вдається, зокрема коли дозволяю собі маленькі радощі. І не тільки для того, щоб підтримати малий бізнес, а щоб повернути собі оцю ілюзію життя до 24 лютого: неквапом випити кави на лавочці в парку, у вихідні повести доньку в кіно і т.д.
Наталія Іващенко
Відмовилася від перегляду новин і навіть стрічки в фб перед сном. Натомість вмикаю якесь шоу на кшталт «Україна має талант», «Голос. Діти» хвилин на 20 або гортаю легку книжку.
Не те, щоб відволікало дуже, але спати почала краще.
Анатолій Ярошенко
Відволіктися не вдається, оскільки дірки в моїй хаті щохвилини про війну нагадують.
–
