У День пам’яті жертв голодоморів, 27 листопада, чернігівці традиційно зібралися біля П’ятницької церкви. Вони разом згадали закатованих штучним голодом сталінського режиму в Україні чоловіків, жінок, дітей.
Мітинг-реквієм почався з заупокійної літії, яку відправив керуючий Чернігівською єперхією Православної церкви України архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.
— Нехай Господь дасть тому поколінню, яке живе, і всім наступним поколінням в Україні пам’ять про той страшний злочин, щоби ми ніколи не допустили повторення подібного на українській землі! Найменше що ми можемо зробити – це сьогодні запалити свічку, бо навіть маленька свічка відганяє великий морок. Сподіваюся, що наступні такі дати ми будемо звершувати вже біля пам’ятного хреста, пам’ятного знаку, який буде встановлено в місті Чернігові, — сказав він у напутньому слові після богослужіння.
Після цього всі учасники мітингу приєдналися до загальоукраїнської хвилини мовчання, яка в цей день відбувається о 16.00.
Також ведучий надав слово представникам керівництва області та міста, представникові Українського інституту національної пам’яті і ветерану АТО.
— Ми маємо пам’ятати нашу історію. Частіше перегортати назад її сторінки, згадувати мільйони безвинно загиблих, — звернувся до всіх керівник Чернігівської облдержадміністрації В’ячеслав Чаус. Він закликав кожного просто вдома тихо, непафосно пом’янути замучених голодом на цій землі людей.
Секретар міської ради Олександр Ломако повідомив громаді, що рішення встановити в Чернігові меморіал жертвам голодомору дійсно вже прийняте. З ініціативи міського голови 25 листопада на сесії депутати в бюджеті на наступний рік заклали кошти на те, щоб цей хрест встановити. І нинішній рік — останній, коли громадськість збирається біля імпровізованого хреста.
Також він нагадав про головне, що кожен має розуміти сьогодні:
– Голодомор 1932-33 років — це був цілеспрямований злочин проти українства. Знаючи інтелектуальні здібності Сталіна – він був чітко прорахований, з чітким розумінням наслідків. Це була цілеспрямована спроба режиму, який бачив в українцях загрозу, змусити їх покоритися.
Якщо ми хочемо гарантувати неповторення подібного – маємо посилювати і захищати Україну, наголосив він.
— Тоді за цим всім спостерігали в західному світі. Європа, Сполучені Штати хоча й мало знали, але були поодинокі публікації журналістів. І мені невідомо про заяви, про вимагання припинити цей злочин жодної цивілізованої європейської країни. Так само мені невідомо про якісь звернення інтелектуалів чи гуманістів до радянської влади. Це демонструє нам сьогодні, що в усіх складних ситуаціях ми, українці, маємо розраховувати тільки на себе. Єдиний і головний спосіб захистити нас у подальшому від подібних злочинів – це сильна держава, сильна українська армія, які здатні захистити своїх громадян, — сказав Олександр Ломако.
Треба пам’ятати про кожного, хто загинув від голоду, і передати пам’ять про цю трагедію, — було лейтмотивом усіх виступів.
Після них усі присутні об’єднали свої лампадки у спільний хрест зі свічок біля храму.
