Настання зими – не привід відмовлятися від піших прогулянок чи дозвілля на природі. Адже зимові активності на свіжому повітрі дуже приємні.
Андрій Сагайдак, засновник Природничого центру «Міжрічинська пуща» і гід у дику природу, каже, що взимку особливої популярності набуває маршрут «Вовчі гори».
«Маршрут зроблений ніби на три кола, які послідовно торкаються одне одного. Тобто можна пройти три кілометри та повернути назад. А можна пройти більшу відстань, тобто більше коло – 6 кілометрів. Або ще довше коло – 9 кілометрів», – зазначає Андрій Сагайдак.
І додає, що на цьому маршруті є все, що має бути на Поліссі. Зокрема сосновий бір, березняк, ісландський мох… А ще високі пагорби, хащі та бурелом, лісова річечка із поселенням бобрів, сліди оленів і вовків…
Андрій Сагайдак запевняє, що саме холодної пори тут цікавіше, ніж на звичних облаштованих екостежках, що в околицях Природничий центр «Міжрічинська пуща».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через зруйнований окупантами міст жителі села на Чернігівщині відрізані від своєї громади
Маршрут охрестили «Вовчі гори», але це пов’язано не зі справжніми вовками, а з назвою тієї місцевості, де прокладено маршрут.
«Одна з локацій – це високий місцевий пагорб. А в місцевій традиції всі пагорби називають горами. Хоч насправді він заввишки, можливо, метрів 10. І це якраз і називається «Вовчі гори».
Місцевість цікава, бо там сосновий ліс, пагорб, потім пустище. Пустище – це не справжні луки, а щось подібне до луків, але на піску. У теплу пору року там росте дуже низенька трава, розріджена, подекуди взагалі голий пісок. Розлогі крислаті сосенки розкидані. Така красива місцевість, що нагадує північні пустища.
Частина маршруту проходить паралельно невеликій лісовій річечці. То до цієї річечки теж можна підійти, помилуватися. Місцевість там така, що люди нечасто ходять, вона обабіч проїжджих доріг. І вирубок там немає», – розповідає Андрій Сагайдак.
Ірина Осташко
Фото – Андрій Сагайдак
–
