Сучасне життя повсякчас змінюється і розвивається. Тож не випадково в календарі з’являються нові свята. Зокрема на сьогодні, 14 червня, припадає Міжнародний день блогера.
Сьогодні блогери не лише ведуть свої інтернет-щоденники, а й займаються просуванням різних товарів, послуг та особистостей, що надзвичайно важливо в наш динамічний час, адже багато інформації сучасні люди дізнаються саме з соцмереж, зокрема з Instagram.
Є блогери і в Чернігові. Зокрема в інтерв’ю з 26-річною Анастасією Безуглою зачепили багато тем, що стосуються блогерства і не тільки.
Анастасіє, як у вашому житті з’явилося блогерство?
Я тривалий час не знала, чим займатися і перебувала в пошуках себе. І в 25 років думала: «Господи, коли я вже знайду професію, якою я хотіла б займатися?! Щоб вона приносила мені моральне задоволення та фінанси».
Я навчалася в нашому педагогічному, здобула дві вищі освіти. Працювала в університеті п’ять років: у дирекції та на кафедрі. Я була старшим лаборантом, а ще як старший викладач викладала певні дисципліни педагогічного спектру, також працювала в дирекції секретарем директора. Але ні морального, ні фінансового задоволення, ні розвитку ця робота мені не приносила. Я довго вагалася, але пішла з університету та взялася шукати заробіток в Інстаграмі. Раніше я позиціонувала себе як блогера, вела кулінарний блог. Я ні на кого не рівнялася. Просто в один момент стало популярно й актуально ділитися своїм життям в Instagram. А в мене життя до широкої війни було насичене, багато подорожувала, тож і було що показати. Потім почала готувати й отримала фідбек на свої рецепти. І десь рік точно вела кулінарний блог. Хоча нині там немає оновлень. А потім уже більше перейшла на Lifestyle-блог. Просто показувала своє життя. І згодом почала займатися зніманням контенту для інших. І зараз більше транслюю роботу в плані інстаграмних зйомок для бізнесів чи блогерів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові пройшов футбольний турнір Юність Cup
Так розумію, ваша робота доволі затребувана, бо життя не стоїть на місці…
Мені здається, що навіть дуже затребувана, і нині багато хто позиціонує себе маркетологами СММ – менеджерами і контент-кріейторами. Але просто рівень різний. І бізнес різний є. Хтось потребує тільки, щоб була людина, яка зробить пару фотографій, викладе і досить. Інші шукають людину з цікавим мисленням, яка знайде якісь креативні ідеї та зніматиме класний контент, що приведе нових людей у цей бізнес. Усе залежить від рівня.
Ви навчалися десь цієї справи чи робили як відчували?
Спершу – як відчувала, бо вела блог для себе. Я вважаю, що маю хоча б невеличкий смак і бачення, як гарно сфотографувати, як гарно показати картинку, яка зацікавить. Потім я пройшла мінімальні курси, далі пройшла ще одні курси з таргету – більш масштабні. Якщо відверто, то не скажу, що ці курси мені особливо допомогли. Бо класні курси треба шукати, важливо спілкуватися з людиною наживо, а не онлайн.
А потім справа якось сама пішла. Одні люди звернулися до мене, потім інші…І нині я вже навіть відмовляю, хоча дуже приємно, що просять: «Будьте моїм СММ-менеджером».
Тобто нині маєте достатньо клієнтів і роботи?
Зараз веду п’ять сторінок. Мені цього достатньо і для якісного ведення, і щоб я не зашивался та жила ще своїм життям, окрім роботи.
Чи важко взагалі людям догоджати? Часом навіть вгадувати,чого хочуть?
Робота з людьми завжди важка. І моя також має нюанси. Буває, що після того як ти зняв відео, продумав, як ти його покажеш, змонтував, витратив на це все день, скидаєш клієнтові, а він каже: «Щось не те. Щось треба переробити. І музика не та». І ти сідаєш, переробляєш, відправляєш ще з десяток різних варіантів. І разом уже обираєте підходящий, який клієнту подобається. В усіх роботах є якісь такі моменти.
Повторюся, що з людьми важко працювати, але я свою роботу обожнюю. Мені пощастило, що з кожним проєктом, кожним бізнесом у мене налагодилися дружньо-робочі стосунки. І я щоразу до них на зйомки приїжджаю, як до своїх друзів чи сім’ї. І мене там раді бачити. Мені це по кайфу, коли працюєш у такій атмосфері.
Із якими бізнесами співпрацюєте?
Із різноспрямованими. Нині я веду пластичного хірурга Василя Отрошка, СТО, два заклади харчування – це доставка суші і кейтерингова компанія. І ще ресторан HVOYA. Частково знімаю для OKClINIC – це гінекологія.
Мені здається, що так і треба працювати з бізнесами різного напрямку, бо коли вестимеш п’ять ресторанів, то просто не зможеш знімати для них різноплановий контент.
Я вважаю, що треба шукати для роботи щось відмінне, щоб ідеї обмінювалися, перегукувалися. Навіть у Food-сфері можеш знайти щось для пластичного хірурга. У лікарняній сфері – щось для СТО. І в СТО – щось для ресторанів. Головне – набаченість.
Як організовуєте свої робочі дні, наскільки вони насичені?
Робота в мене ненормована. Бо як очі розплющила, вже працюю – стараюся швиденько все підготувати. І ввечері також уже на наступний день готую що потрібно. Але неділя в мене повністю вихідна. У суботу можу частково працювати. І в будь-який день свої справи в принципі вирішити можу. Ось мені котика треба везти на операцію, то я всіх обдзвонила та попередила, що сьогодні, на жаль, не можу приїхати на зйомки, але онлайн зможу викладати весь матеріал, який був раніше заготовлений. Тобто день у мене вільний, я їду у своїх справах, але в цьому дні мені треба десь пару годин приділити телефону і всім усе викласти, щоб у всіх був контент на сьогоднішній день.
Спілкуєтеся з колегами по цеху чи в кожного свої професійні секрети?
Я знаю, що є дівчата – за трьома замками. Але я не з таких людей. Я нині взяла дівчинку на навчання і собі в команду. Щоб був ще один генератор ідей. Бо одна голова – це добре, а коли їх більше – то краще, особливо в сфері, де весь час треба думати і креативити. Спілкуюся я з дівчатами – класними маркетологами і СММ. Адже я в цій сфері тільки рік, а вони значно більше. То, звісно, якщо в мене є якісь питання чи моменти, на яких я не знаюся, то не соромлюся і завжди питаю, а вони завжди допомагають, розповідають, як зробити краще, як підняти якісь охоплення. Я завжди за відкритість і завжди готова порадити, що сама знаю, і не соромлюся спитати про те, чого сама не знаю.
Яких якостей від вас вимагає ваша нинішня професія?
Комунікабельності, креативності, мабуть, дружелюбності, бо треба з усіма знайти спільну мову, по-доброму спілкуватися.
Це мабуть, усе-таки справа для молодих людей?
Ні. Я знаю, що в Чернігові є СММ-менеджери, яким далеко за 40 років. Є й такі, яким 35-40 років. Це також молоді люди. Але часом здається, що в 40 років людині, можливо, потрібна більш серйозна професія. Та ні. І все нормально, людина в цьому розвивається, заробляє, має своїх клієнтів. Бо є клієнти – люди такого ж віку, – яким з однолітками спілкуватися простіше і працювати комфортніше.
До якого розвитку прагнете? Чи хочете вдосконалюватися?
Звісно, про розвиток мрію. Але водночас розумію, що це така робота, як мені всі кажуть, нестабільна. Сьогодні все класно і ти потрібен, а завтра – ні й нікому не треба вести Instagram, бо його немає.
Утім сьогодні мрію набрати свою невеличку команду, вже після того, як сама відчуватиму, що більше хочу не робити все сама, а спостерігати, допомагати, управляти процесом. І відкрити якусь малесеньку фірму з надання маркетингових послуг для наших чернігівських бізнесів.
–
Спілкувалась Ірина Осташко
Фото – зі сторінки Анастасії Безуглої в Instagram
