17 травня на Чернігівщині попрощалися ще з двома земляками, які загинули у бою за Незалежність України.
Солдат Подрез Олександр Віталійович народився 14 жовтня 1981 року в Дніпропетровську (нині — місто Дніпро), а у 2000 році разом з родиною переїхав до села Малківка на Прилуччину. До 2014-го року працював різноробом, а потім вирішив долучитися до лав ЗС України. Брав участь в антитерористичній операції на Сході нашої держави, після чого повернувся цивільного життя.
З першого дня повномасштабного ворожого вторгнення Олександр знову став до лав ЗС України та у складі підрозділу військової частини А7330 на посаді навідника сумлінно виконував свій військовий та громадянський обов’язок з захисту територіальної цілісності та недоторканості України. На жаль, 11 травня 2023 року під час виконання боїв поблизу одного з населених пунктів Луганщини Подрез Олександр загинув. Попрощалися з воїном у Прилуках в Соборі Пресвятої Богородиці. Поховали на кладовищі рідного села.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Новгород-Сіверському навколішки проводжали в останню путь загиблого Героя (Фото)
Старший солдат Касяненко Ігор Іванович народився 10 травня 1991 року у селі Полова на Прилуччині. Закінчив Сухополов’янську загальноосвітню школу I-III ступенів. Потім навчався в Дігтярівському професійно-технічному училищі, де опанував спеціальність «тракторист-машиніст». Проходив строкову військову службу, потім працював на різних посадах в ТОВ «Агрікор-Холдинг».
Вперше до оборонців України Ігор долучився у липні 2014 році та протягом двох років стояв на захисті східних кордонів нашої держави. Демобілізувавшись, повернувся на роботу до ТОВ «Агрікор-Холдинг».
У листопаді 2022 року чоловік вдруге взяв до рук зброю та став на захист рідної держави у складі підрозділу військової частини А4165. На посаді навідника він мужньо боровся проти окупаційних військ, виборюючи вільне майбутнє для всього українського народу. На жаль, 11 травня на Луганщині Касяненко Ігор потрапив під ворожий артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав поранення, які виявилися несумісними з життя. Попрощалися з воїном у його рідному селі, поховавши на місцевому кладовищі.
–
Джерело: Чернігівський обласний ТЦК та СП
