Пекучим, невимовним болем був сповнений ранок 22 липня. Саме цього дня родина та весь Ніжин проводжали в останню путь загиблого земляка, Героя – Володимира Поповича.
Про це повідомляє міська рада.
Нагадаємо, 16 липня 2022 року від мінно-вибухової травми в районі Донецької області, під час захисту Батьківщини від збройної агресії з боку російської федерації, загинув наш земляк головний сержант взводу – командир відділення кулеметного взводу ПОПОВИЧ Володимир Володимирович. Чесно та мужньо виконав свій військовий обов’язок, захищаючи свою позицію та прикриваючи своїх товаришів від ворожої навали.
За час несення служби характеризувався командуванням позитивно. Свої обов’язки виконував з відповідальністю. До останнього залишився вірним Присязі, своїм товаришам та українському народові!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трагічна втрата: загинув воїн із Чернігівщини
Попович Володимир Володимирович, народився 26.06.1990 р в м. Ніжин. Закінчив ЗОШ №13. В дитинстві був добрим, спокійним та завжди врівноваженим. Мав багато друзів. Зі слів матері, Валентини Миколаївни, вирізнявся хорошим здоров’ям. Мріяв стати військовим.
Після школи одразу пішов служити в Київ в президентський полк, оскільки був високим та мав спортивну статуру. Як згадують рідні, Володя завжди займався спортом: щодня здійснював пробіжки до с. Колісники і назад. Також серйозно займався боксом.
Вчився в муніципальній поліції в м.Вишгороді. Згодом Володимира перевели в Беркут. Був учасником АТО. Має багато нагород.
У віці 23 років одружився. З дружиною Поліною мають 8-річну донечку Крістіну. Дуже любив свою сім’ю та часто балував різними подарунками «своїх любих дівчаток» (так він їх завжди називав).
Мобілізований Володимир 28.04.2022 р. (Солом’янський РВК).
Військове звання – сержант.
Бувши на війні майже щодня виходив на зв’язок, ніколи не скаржився, завжди казав, що в нього все добре, як і під час останньої розмови з рідними.
Після перемоги мріяв про житло в Києві, де б вони всією сім’єю жили довгим спокійним і мирним життям…
Стоячи на колінах, не стримуючи сліз ніжинці проводжали свого Героя!
–
