Карантинні обмеження, які були введені на Чернігівщині у відповідь на рекордні темпи поширення коронавірусу, боляче вдарили по багатьох установах, чий заробіток залежить від кількості відвідувачів. Одні з тих, хто постраждав чи не найбільше – театри. Так, у соціальних мережах почали курсувати чутки, що Чернігівський обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка де-факто в стані банкрутства. Між тим колектив театру мусить обирати між безстроковою відпусткою за свій рахунок та звільненням і центром зайнятості, повідомляє 0462.ua.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Марафет облмуздрамтеатру обійдеться у понад 4 мільйони
Під час серпневої пресконференції з нагоди, як виявилося, тимчасового відкриття театру, гендиректор закладу Сергій Мойсієнко розповідав, що рахунки, які доводилося щомісячно сплачувати, за умов відсутності прибутку від продажу квитків часто були непомірними. При цьому театр не отримував жодної фінансової допомоги на час вимушеного припинення вистав. Враховуючи, що до чергового посилення карантину театр пропрацював близько двох місяців, і то з обмеженою кількістю глядачів, фінансові справи у ньому навряд чи пішли на краще.
Джерела в облмуздрамтеатрі повідомили, що чутки, на які можна наштовхнутися в соціальних мережах, виникли не на порожньому місці. Так, нині перед працівниками і справді стоїть вибір: або піти у відпустку за свій рахунок на необмежений час, але зберегти за собою робоче місце, або звільнитися і стати на облік у центрі зайнятості. Але чи вдасться повернутися опісля кризи, невідомо. Вибір же необхідно зробити до 15 листопада.
В той же час директор обласного департаменту культури Олександр Левочко повідомив, що чуткам довіряти не варто, адже їх можуть спеціально розповсюджувати, аби нашкодити репутації Сергія Мойсієнка. З ним нещодавно знову підписали контракт, тож він обійматиме свою посаду впродовж наступних п’яти років. А це начебто подобається не всім. Крім того, Олександр Левочко наголосив, що обласний бюджет на наступний рік поки формується, але про заклади культури в ньому точно не забудуть. Тож хвилюватися за майбутнє театру не варто.
–
