Чернігівським учням розповіли про геноцид кримських татар

17 травня в Чернігові в Обласному молодіжному центрі до Дня боротьби за права кримськотатарського народу та Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу перед учнями загальноосвітніх шкіл обласного центру виступили співробітники чернігівського представництва Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.

Депортація кримськотатарського народу, розпочата 18 травня 1944 року, – геноцид і один із знакових прикладів злочинів комуністичного тоталітарного режиму під час Другої світової війни. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар у так званій «зраді», але на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму. Лише 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.
«Звинувачення кримськотатарського народу в так званій «зраді» на користь нацистської Німеччини є безсоромною та підлою брехнею російського червоного імперіалізму. Загальновідомо, що найбільше на бік нацистів перейшло саме етнічних росіян. Проте, це звичайно жодним чином не говорить про зраду російського народу. Справжня причина геноциду кримських татар полягає в тому, що сталінський режим, невдоволений підсумками Другої світової війни, виношував агресивні плани, аби отримати доступ до проток Босфор й Дарданелли та встановити контроль над територією Туреччини, де кримські татари мали етнічних родичів. Тому радянське керівництво розглядало їх як потенційно нелояльних і «зачищало» територію Криму», — пояснив Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.
«Ось наочний та типовий приклад людиноненависницької політики комуністичного режиму: Арабатська трагедія. Останній поїзд із депортованими було розвантажено 8 червня 1944 р. Вже 4 липня 1944 р. керівництво НКВС офіційно поінформувало Й. Сталіна про те, що переселення завершено. Проте, незабаром по тому НКВС з’ясував, що один зі своїх підрозділів забув депортувати кримських татар із невеличкого рибацького поселення на Арабатській стрілці. 20 липня 1944 року комуністичні карателі зігнали сотні людей на стару баржу, доправили її до середини Азовського моря та потопили корабель разом із мирними мешканцями. Тих, хто не потонув, розстріляли з кулеметів», — розповів Сергій БУТКО, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
«Для українського та кримськотатарського народів і тоді, і в наш час, в умовах агресії РФ проти незалежної України, ворог залишається один і той же — російський імперіалізм. Проте, тепер кримськотатарський народ захищає незалежна Україна, яка має підтримку світової спільноти. Окупант вже не має можливості творити злочини в таких масштабах і так зухвало, як за часів комуністичного режиму. Так, 29 вересня 2016 року, Верховний суд Росії закріпив рішення підконтрольного Кремлю Верховного суду Криму про заборону Меджлісу кримськотатарського народу. А вже у квітні 2017 року Міжнародний суд ООН в рамках забезпечувальних заходів за позовом України проти Росії зобов’язав останню скасувати заборону Меджлісу. Москва так і не виконала цю вимогу, але це була одна з перемог України та моральна підтримка кримськотатарського народу. Разом ми переможемо. Крим — Україна!», — наголосив представник Інституту національної пам’яті.

Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України

Источник: format.cn.ua