На сьогоднішній день Чернігівський колегіум має вже 323 роки. Його вважають першим навчальним закладом вищого рівня на Лівобережжі й ставлять в один ряд з Києво-Могилянською академією. І це цілком справедливо, адже він відіграв важливу роль у культурно-освітньому розвитку Чернігово-Сіверщини й загалом лівого берега Дніпра.
Колегіум був відкритий з ініціативи Лазаря Барановича, Іоана Максимовича та за меценатства тодішнього Гетьмана Івана Мазепи. Причиною тому був занепад Києво-Могилянської академії, яка довгий час була одним з найпотужніших центрів освіти у всій Східній Європі. Заклад мав подібну до польських і західноєвропейських колегіумів організацію навчання й програму. За перші 4 роки роботи було набрано 4 класи: три граматичні та клас поетики. Предмети викладалися латинською, яку вивчали поглиблено. Учні вивчали основи мови: читання, письмо, граматику, синтаксис.
Таким чином, Чернігівський колегіум став важливим культурно-освітнім центром Лівобережжя. Проте, чи був він насправді першим на лівому березі? На це питання можна сміливо відповідати «ні», адже є заклад, який старший за Чернігівський колегіум аж на 65 років. До речі, він також знаходиться на Чернігово-Сіверщині. Це Новгород-Сіверський єзуїтський колегіум, який був заснований у 1635 році.
Чернігівщина довгий час перебувала під владою московії, але за однією з мирних угод між росіянами й поляками перейшла до складу Речі Посполитої у 1618 році.
Почалося насадництво польського католицтва на наших землях: відкривалися католицькі церкви й школи, пропагувався перехід до римської конфесії. У 1620 році староста Новгород-Сіверського Пісочинський відновив Спасо-Преображенський собор (за два роки до цього він припинив свою роботу, адже ченці втекли, не витримавши полонізацію). У 1635 році польський король Володислав передав собор ордену єзуїтів, які там заснували Новгород-Сіверський колегіум. Він був частиною проєкту насадження польського католицтва. Освітній погляд єзуїтів був таким, що могли навчатися тільки діти міщан. Вони вважали, що нижчі верстви повинні лише в простоті душевній служити Господеві нашому. У колегіумі викладали лише латиною, вживати інші мови у стінах закладу було заборонено. Також слід зазначити, що заклад відповідав тогочасним вимогам шляхетської суспільності, що приваблювало українську громадськість. Проте, незважаючи на це, він не зміг набути такої популярності, як Чернігівський колегіум. Адже це було щось чуже, яке силою нав’язувалось.
Але це не заперечує той факт, що Новгород-Сіверський єзуїтський колегіум – перший заклад освіти вищого рівня на Лівобережній Україні.
Роман Мірошниченко
На фото – Спасо-Преображенський собор у Новгороді-Сіверському
