Забігаючи трошки наперед, варто зазначити, що в Півцях співати любили так само, як і будь-де в Україні. Але ось чи пов’язана зі співом назва цього села, достеменно сказати не можна.
Історія з часів «Золотого спокою»
Хоча одна з версій походження назви майбутнього мікрорайону Чернігова каже про це досить однозначно: село отримало таку назву саме завдяки проживанню в ньому хористів. Однак на перепоні цій версії стає, як не дивно, сама назва. Адже українською людей, що люблять співати, називають, відповідно, співаками. Слово Півці співзвучне з російським «певцы». Та чи означає воно те ж саме?
Перша письмова згадка про Півці з’явилася в часи, коли Річ Посполита переживала епоху, яку згодом почали називати не інакше, ніж Золотий спокій, а саме в 1638 році. Власне, цього року в околицях Чернігова з’явилося з десяток населених пунктів значна частина з яких, наприклад Коти, Масани та Бобровиця, стали мікрорайонами сучасного міста, а решта, як то Жавинка, Михайло-Коцюбинське (тоді Свинь) та Полуботки, так і лишилися приміськими селами. Такий сплеск пов’язаний з тим, що тривалий час Сіверщина була прикордонням між Московським царством та Річчю Посполитою. Вічне протиборство між державами не надто сприяло розвитку спірного регіону, і коли зрештою він опинився у складі Польської корони, край був малолюдним. Тож в епоху Золотого спокою ці землі починають заселяти вихідці з інших регіонів України. Так, більшість вищеназваних сіл, у тому числі й Півці, заснували осілі козаки шляхтича Марціна Каліновського.
Про те, що колись у цих краях було велике козацьке поселення, свідчать знахідки місцевих жителів: досить часто на своїх городах селянам трапляються керамічні люльки, черепки від горщиків кількасотрічної давнини та польські й російські монети XVII–XVIII століть.
Професія чи прізвище?
На користь того, що Півці пов’язані саме з тим, що його жителі були співочими, говорить наявність в Україні щонайменше ще одного села з такою ж назвою. Так, жителі Півців Київської області пояснюють назву саме неабиякою голосистістю предків. Схожої думки дотримувався й дослідник Юрій Виноградський. Він припускав, що в наших Півцях жили співаки чернігівських хорів. Однак ця версія має й певні недоліки.
По-перше, населені пункти не часто отримували назви від професійних звичок його жителів. По-друге, у давнину Півці знаходилися досить далеко від міста, більш ніж у шести кілометрах. А отже, наприклад, на ранкові служби до чернігівських церков було добиратися не надто зручно.
Та й якщо подумати логічно, спів у хорі потребує не тільки певних навичок і вмінь, як, наприклад, ковальство або гончарство, а й природного таланту. Чи можна було легко зібрати в одному місці з десяток людей, що мали гарні від природи голоси?
Про те що в цьому селі жили хористи, немає й письмових згадок. Так, у документообігу ані Речі Посполитої, ані Гетьманщини не фігурує інформація про таку професійну кореляцію жителів Півців. Тож, скоріше за все, назва не пов’язана з особливою любов’ю до співу.
За аналогією жителі Котів також не були прихильними до хатніх улюбленців більше за сусідів. Назва цього села походить від прізвища Кот, яке поширене в Чернігові й зараз. Те ж саме стосується й Подусівки та Масанів.
Тож, скоріш за все, Півці отримали назву на честь прізвища першопоселенця або просто одного з найбільш яскравих жителів цього села. Але що це було за прізвище?
Хто такий Півінович?
Цікаво, що людина зі співзвучним прізвищем і справді фігурує в історії Півців. Так, у 1671 році чернігівський полковник Леонтій Полуботок придбав частину поля між хуторами Товстоліс та, власне, Полуботки. Південна частина поля межувала з нинішніми Півцями. Продавцем названий чернігівець Семен Саєнко, а ось співвласником виступав його зять на ім’я Василь Півінович.
Саме від прізвища його батька або діда й могла утворилися назва села. Тим більше в польських джерелах воно фігурує під назвою «Певцове», тобто виводиться саме від прізвища або прізвиська.
Однак сказати про це зі стовідсотковою впевненістю також не можливо. У тому числі й тому, що прізвище Півінович, хоча й співзвучне з Півцями, однак якби воно походило саме від нього, то, скоріш за все, назва села звучала б якось на кшталт «Півіновичі». Хоча можлива й така трансформація.
Цікаво, що нині ані в Чернігові, ані в Україні немає жодної людини із прізвищем Півінович або подібними до нього за звучанням. Тож, скоріш за все, його носіїв історія не зберегла.
Чернігів поглинув Півці найпізніше з усіх населених пунктів. Приєднання відбулося трошки більше ніж 20 років тому. Так, його приєднали до міста разом з Олександрівкою лише 1999 року. На той момент у ньому офіційно жило 250 чоловік.
Нині Півці, розташовані між вулицею Кільцевою, військовим аеродромом, дачним масивом та одним з найбільших в Україні гаражних кооперативів, забудовані виключно приватними будинками. У містян Півці найчастіше асоціюються з аеродромом колишнього Льотного училища. Курсанти відточували тут свої навички практично щодня. Крім того, аеродром використовувався для посадки і зльоту літаків Ан-12, Ан-26, Ан-22, Іл-76, а також Ан-124 «Руслан». Кілька разів тут сідав і такий гігант, як Ан-224 «Мрія».
Еженедельник "Семь Дней"
