Чому новий виборчий кодекс може зіграти злий жарт на місцевих виборах 2020

1 січня цього року набрав чинності новий Виборчий кодекс. Його ухвалила Верховна Рада 19 грудня з урахуванням пропозицій президента Володимира Зеленського. Він передбачає, зокрема, відмову від мажоритарної системи виборів до Верховної Ради на користь пропорційної з відкритими списками, що має убезпечити від “гречкосійства” в майбутньому. Але не все з новим кодексом однозначно. Особливо, якщо розглядати його через призму місцевих виборів, які відбудуться вже цьогоріч.

Ухвалений кодекс передбачає відмову від мажоритарної системи не лише на виборах до Верховної Ради, а й на частині місцевих виборів також. Згідно з новим законом, у містах з кількістю виборців понад 90 тисяч осіб, місцевих депутатів також обиратимуть за пропорційною системою з відкритими списками.

Раніше було так:
1. Місто ділять на виборчі округи в залежності від кількості депутатів; від округу висувається декілька кандидатів.
2. Виборці голосують за одного з них у межах свого округу.
3. Депутатом стає той, хто набрав найбільше голосів на окрузі.

Тепер же буде так:
1. Політичні сили, які хочуть бути представлені в міській раді, готують список кандидатів від своєї партії.
2. Виборці голосують за кандидатів у партійних списках у межах свого округу.
3. Партія отримує кількість місць в міській раді в залежності від того, скільки голосів було віддано за її кандидатів. А самі кандидати переміщаються всередині внутрішньопартійного списку в залежності від підтримки виборцями.

Система справді непогана: її використовують у багатьох європейських країнах, і вибори за пропорційною системою за відкритими списками виправдовують довіру до себе. Щоправда, на Заході також критикують застосування цієї системи на місцевих виборах.

При таких виборах виникають ризики політизації місцевого самоврядування та закріплення впливу на нього великих політичних партій національного масштабу. Саме вони мають досить ресурсів на медіакампанію, є впізнаваними настільки, щоб провести агітацію на території всього міста та набрати достатню кількість голосів. А маленьким регіональним партіям буде важче отримати бодай частину мандатів: ресурсів для достатнього висвітлення в ЗМІ, іншої агітації та впізнаваності, щоб набрати голосів на території всього міста у них немає. Такі кандидати звикли вигравати завдяки славі про них на окрузі та безпосередньому контакту з виборцями. Те, що на виборах національного рівня покликане побороти вибори “за гречку”, на рівні місцевого самоврядування вносить певні ризики.

Щоб позбутися цих негативних аспектів законодавці європейських країн передбачили попереджувальні засоби. А що ж у нас?

Пропоную порівняти західне законодавство з нашим на присутність таких запобіжників. Візьму для прикладу польський виборчий кодекс: маємо спільний кордон з цією країною та соціалістичне минуле.
Хто має право висувати кандидатів на виборах до міської ради?

Згідно з новим кодексом, в Україні – лише політичні партії. Тоді ж як у Польщі висувати можуть не лише вони, а й тимчасові об’єднання містян на час виборів – виборчі комітети. Процедура зі створення такого комітету значно легша за створення партії, тому небайдужі громадяни, які прагнуть щось змінювати, мають змогу спробувати свої сили на місцевих виборах без підтримки великих політичних партій.

Обмеження на агітацію
У попередньому тексті нового Виборчого кодексу були присутні норми про обмеження використання фінансів на політичну агітацію суб’єктами виборчого процесу. Планувалося заборонити витрачати понад три тисячі мінімальних заробітних плат (більше 14 мільйонів гривень станом на сьогодні) незалежно від того, чи це парламентські вибори, чи місцеві. Але й цю норму після поправок президента забрали: зараз витрати на агітацію ніяк не обмежуються.

У польському ж законодавстві з цим строго: наприклад, на просування одного кандидата в депутати міського самоврядування міста з населенням понад 100 тисяч на виборах 2015 можна було витратити не більше 3 тисяч 830,40 злотих (більш ніж 24 тисяч гривень). Така сума лише трохи перевищувала дві мінімальні зарплати в країні, заощадити її – не було проблемою. Такий запобіжник убезпечує місцеві вибори від надмірного вливання коштів із загального бюджету національних партій та кишень місцевого бізнесу. Це дає змогу особам, які прагнуть щось змінювати, виступати самостійними фігурами на місцевих виборах.

Безкоштовне висвітлення в медіа
В українському законодавстві не передбачено безкоштовної агітації для кандидатів у депутати місцевого самоврядування. У Польщі ж це право закріплено законодавчо: кожен претендент має змогу відвідувати етери суспільних теле- та радіомовників. Медіачас розподіляють між кандидатами порівну. Це допомагає кандидатам і партіям з недостатніми фінансовими ресурсами мати не меншу впізнаваність, аніж їхні конкуренти. Тим паче, що у Польщі суспільні мовники є досить популярними серед населення.

Заробітна плата
Це питання не стосується Виборчого кодексу, але є важливим. Згідно з законом про статус депутата місцевої ради, власники мандатів мають право на певні відшкодування, але все ж виконує свої обов’язки на громадських засадах. У Польщі ж депутати місцевого самоврядування отримують заробітну плату. У 2015 році, наприклад, вона становила дві тисячі злотих (1,14 тодішньої мінімальної зарплати). Це дозволяє польським депутатам як мінімум частково задовольняти свої фінансові потреби. В Україні ж депутати місцевого самоврядування часто отримують зарплати в конвертах із бюджету власної фракції та в окремому порядку від інших осіб за підтримку окремих рішень (привіт корупції?).

Як бонус можна згадати про збільшення застави кандидата в міські голови, що передбачили в нашому новому кодексі. Тепер, наприклад, кандидату в мери Львова потрібно буде викласти з кишені понад мільйон гривень. Це точно не сприятиме збільшенню незалежності місцевого самоврядування.

Якщо підсумувати, то не хочу сказати що новий виборчий кодекс є однозначно поганим. У ньому прописали багато справді правильних рішень, зокрема, та сама відмова від мажоритарки на виборах до Верховної Ради чи забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщеним особам. Але ухвалений кодекс також має суттєві недопрацювання, які можуть негативно вплинути на місцеві вибори 2020: тільки посилити централізацію влади в руках великих національних партій та остаточно політизувати органи місцевого самоврядування.

Джерело: Український інтерес

Источник: format.cn.ua