Більше ніж сто років тому Чернігів був зовсім не таким, як звикли його бачити сучасники. Більшість міської забудови була дерев’яною й одноповерховою. У місті було безліч садиб із жилим будинком, садом, городом, господарчими спорудами.
Міські вулиці також мали інакший вигляд.Замощеними були вулиці переважно в центрі, там були зроблені тротуари та покладена бруківка. А подалі від центру дороги вже були ґрунтові. Розбудова Чернігова більше відбувалася в північному напрямку та східному – на Бобровиці. На півночі територія міста фактично завершувалася сучасною вулицею Котляревського.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Грубка – як знахідка, а також інвертор та інші пристрої: енергетична незалежність родини пенсіонерів із Чернігівщини (Фото)
«Переважно містом люди пересувалися гужовим транспортом, тобто на возах, бричках або верхи.
У той час розмірковували, щоб пустити трамвай у Чернігові. Але проєкт відхилили у 1900 році. Чернігівська міська дума відхилила проєкт, бо поміркувала, що це фінансово затратно. До того ж чернігівські вулиці були здебільшого вузькими. У 1910 року знову повернулися до цього питання – домовласник Свидерський звертався до місцевої влади з пропозицією облаштувати в Чернігові кінний трамвай. Усі роботи повинен був проводити військовий інженер, полковник А.Герандли.
Користувалися мешканці також і велосипедами. Рішенням міської думи навіть були затверджені правила пересування на велосипедах. Автівок було дуже небагато, бо дозволити собі автівку могли дуже-дуже заможні люди. Наприклад, у 1914 році в місті налічувалося всього 14 автівок. Найдорожчим авто в Чернігові володів чернігівський дворянин Григорій Глібов (власник «замку» на Бобровиці), який мав автомобіль «Фіат»», – зазначив Максим Блакитний, директор Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського.
–
Ірина Осташко
Фото надані Максимом Блакитним
