Чотирнадцять загиблих і десятки поранених — такі наслідки обстрілу людей, що стояли за хлібом у Чернігові 16 березня. Хірург-травматолог Олександр Крюк згадує, що у той день до нього та всіх його колег у черзі на операцію було по 3-4 людини. Це був один з найтяжчих днів його найдовшого чергування.
«24 лютого о шостій ранку мене викликали на роботу. Я поїхав — і залишився там на 40 діб. Вже 25 лютого ми відчули на повну, що таке обстріли та поранені. По лікарні влучило ударною хвилею такої сили, що моїх колег, які знаходилися біля вікна, відкинуло об стіну», — згадує Олександр.
Вибиті вікна медичні працівники заклеювали операційним покриттям або килимками. Було дуже холодно, світло та опалення зникли майже одразу. Хірурги оперували під світлом ліхтарів. Генератори працювали, але не вистачало напруги, адже робота йшла в усіх операційних.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти вдарили з мінометів по двом районам Чернігівщини
«Поранених була купа. Нам вдавалося спати максимально 4 години на добу і не завжди поспіль. В основному це були цивільні, хоча військові теж були: наша лікарня знаходиться на виїзді з Чернігова, до ворожих позицій було до кілометра», — розповідає лікар.
Коли росіяни розстріляли чергу за хлібом, а потім влучили в багатоквартирний будинок, оперувати доводилося до 50 людей за дві години — і тоді не вистачало рук і приміщень. Оперували всюди, де був хоча б якийсь стіл, куди можна покласти пацієнта. У лікарні було п’ять лікарів-травматологів і три інтерна. До кожного в черзі постійно було по 3-4 людини.
«Ми ніколи не ховалися у сховище. У нас або не було на це часу, або у цей момент були в операційній. Ти стоїш, оперуєш, чуєш артилерійський залп, через пару секунд прильоти. Вікна тремтять, всі тремтять, але продовжуєш роботу», — ділиться Олександр.
–
Джерело: Обозреватель
