Мабуть, небагато міст України може похизуватися такою великою кількістю неформальних символів, як Чернігів. Крім офіційного герба, кілька з найбільш поширених – це гармати на Валу, церква Святої Великомучениці Катерини, Спасо-Преображенський собор та герой нашого допису – фантастичний звір з оздоблення колон собору Святих Бориса та Гліба, відомий усім чернігівцям під ім’ям Симаргла.
Загалом, вважається, що Симаргл – це язичницьке божество, якому вклонялися наші неохрещені пращури, а на православному храмі його зобразили, так би мовити, за старою звичкою. Адже з прийняттям нової віри язичницькі боги із свідомості людей нікуди не поділися, а просто набули інших рис: когось почали асоціювати із християнськими святими, а когось, навпаки, із нечистою силою. Але якщо Велес перетворився на святого Власія, а Перун на пророка Іллю, то із Симарглом усе набагато складніше.
Завісу підіймають східні казки
Забігаючи наперед, варто зазначити, що про Симарга у слов’янській міфології відомо рівно стільки, скільки про нього може розповісти його ж ім’я та легенди народів Близького Сходу. Справа в тому, що в літописах та інших писаннях часів Київської Русі про нього згадували лише в переліку богів, яким вклонялися язичники. Але жодних подробиць ані про зовнішній вигляд Симаргла, ані про те, якими сферами людського життя він опікувався, знайти годі. То чому ж звіра з барельєфа Борисоглібського собору в Чернігові називають саме Симарглом?
Це ім’я пристало до нього завдяки історикам минулого та позаминулого століть. Адже саме вони, досліджуючи слов’янську міфологію, знайшли подібність між іменами Симаргла та фантастичного звіра іранської міфології Сімурга. А останнього якраз нерідко зображали у вигляді птаха з тілом лева або собаки. Враховуючи, що давні іранці та слов’яни, так би мовити, були далекими родичами, а отже в культурі, релігії та мові мали багато спільного, то висновок, що київські літописи та іранські легенди розповідають про одного й того ж героя, напросився сам собою.
У «Повісті минулих літ» можна знайти рядки, де розповідається про діяння князя Володимира ще до того, як він охрестився: «І поставив він кумирів на пагорбі, позаду терема: Перуна… і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Симаргла, і Макошу».
А оскільки про Симаргла, як уже зазначалося, нічого конкретного невідомо, то ким же був його гіпотетичний родич Сімург?
В зороастрійських текстах згадується, що Сімург сидить під Світовим деревом, на якому росте все насіння світу, і помахами крил розсипає це насіння по всій землі. Найчастіше він зображався як віщий птах справедливості та щастя, але в деяких міфах з’являється як вартовий, що сидить на межі потойбічного та реального світів. До того ж Сімург нерідко вважався покровителем як окремих родин, так і цілих держав.
Утім, на жаль, через брак інформації з місцевих джерел припущення, що Симаргл, Сімург та «чернігівський звір» – це якщо й не одна й та сама істота, то принаймні близькі родичі, так і залишиться лише припущенням.
«Чернігівський звір» – це насправді дракон?
Для людей ХХІ століття теза про те, що фантастичний звір, зображений на колонах Борисоглібського собору, – це дракон, може здатися абсурдною. Адже у всіх нас, завдяки кіношному образу цих фантастичних звірів, слово «дракон» викликає в голові образи величезних, схожих на динозаврів крилатих рептилій, які дихають полум’ям. Утім не забуваймо, собор зводився у середньовіччі, коли й уявлення про вигляд міфологічних створінь було дещо іншим.
Про те, які дракони жили у казках тієї далекої доби, можна дізнатися з так званих бестіаріїв. Тобто зі своєрідних енциклопедій фантастичних істот, які укладали середньовічні книжники. І от якщо погортати сторінки таких зібрань, то можна побачити, що наш «чернігівський звір» ну дуже схожий на тогочасного дракона: тіло вкрите лускою, дві лапи, два крила і голова, яка скоріше нагадує лев’ячу або собачу, аніж голову динозавра або ящірки.
Легенди про Сімурга були настільки популярними серед народів Близького Сходу та Середньої Азії, що його зображення можна зустріти на гербах міст і футбольних клубів. А стилізований Сімург, щоправда ближчий до пташиної подоби, навіть міститься на емблемі рок-гурту Queen.
Зображення фантастичних тварин на храмах – своєрідний мейнстрим тієї доби – був поширений фактично в усіх країнах Європи. Церкви прикрашалися не тільки зображеннями святих або релігійних сцен, але й казкових персонажів.
На жаль, зазирнути в уяву середньовічних майстрів, що помістили фантастичного звіра в оздоблення храму, неможливо. Нині ми можемо лише здогадуватися, хто ж такий цей крилатий звір та яке смислове навантаження він ніс для своїх сучасників.
Утім, як би там не було, для жителів і гостей міста над Десною «чернігівський звір» під ім’ям Симаргла вже давно став символом, який, так би мовити, говорить сам за себе. І кожен має право вкладати в нього саме те значення, яке захоче бачити сам.
City-guide яскравим життям Чернігова BOOM!
