В українців генетично закладені працьовитість і потяг до прекрасного. Зокрема нам до вподоби жити в красивих оселях. Ця традиція тягнеться із часів сивої давнини, коли люди прагнули прикрасити свої будиночки саме за допомогою різьблення.
Нині в Чернігові залишилося ще чимало старовинних дерев’яних будиночків із різним декором. Але дерево – матеріал не вічний. Тож із часом будиночків, які фактично є обличчям Чернігова, поступово меншає.
«На жаль, немає системи захисту таких будиночків на державному рівні. Хоча в нашому місті команда молодих хлопців працює над відновленням дерев’яного мережива. Ось цьогоріч завершили відновлення будиночка на вулиці Василя Стуса – це колишня вул. Чернишевського. Дуже гарно вийшло, вже пофарбували будинок. Тут також важливо, що й жителі цього будинку не залишилися байдужими, пішли назустріч і допомогли грошима, адже самі були зацікавлені. Але так буває не завжди. Є люди, які просто обкладають деревину сайдингом і не думають про те, що через кілька років деревина зіпсується. Під пластиком вона загниває. Тож із часом будинок буде втрачений. Відповідно, під час проведення таких робіт різьблення або закладається, або гине. Не всі розуміють його цінність», – у коментарі для ЧЕline зазначив Сергій Черняков, вчений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
За його словами, під час бомбардувань Чернігова дерев’яні будиночки, на щастя, особливо не постраждали. А після деблокади нашого регіону взагалі вдалося поповнити фонди заповідника віконницею.
«У колекції заповідника є різьблення, і ми його постійно поповнюємо. Експонатів маємо досить багато. Частина їх представлена в експозиціях, тільки вони нині закриті. А щодо поповнення, то я знайшов віконницю, яка стояла на дорозі», – розповів Сергій Черняков.
Він каже, що чернігівське різьблення має особливість. До того ж, у кожному регіоні нашого краю, наприклад, на Ніжинщині чи Новгород-Сіверщині – свої елементи.
«На Чернігівщині використовувалося різьблення, як бахрома – в кілька рядів. Є модернове різьблення. Його можна побачити на будиночках на вулицях Гончій і Київській», – пояснив вчений секретар.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Шлях гетьмана»: автор першої української Конституції Пилип Орлик жив на Чернігівщині
Водночас він наголошує, що значення різьбленої символіки втрачене.
«Навіть у ХІХ – на початку ХХ сторіччя майстри вже не розуміли символіки, просто вирізали певні зображення, які були раніше. А витоки цієї символіки з дохристиянського періоду – це сонце, ромби. А потім люди почали вирізати певні фігурки просто для краси, тобто більше було бажання прикрасити оселю.
Але нині приємно, що люди будують собі нові дерев’яні будиночки та використовують різьблення. Ось бачив на Лісковиці поблизу Земснаряду, що хтось зводить будинок із різьбленням. Ще він не завершений, але по-своєму має цікавий вигляд», – сказав він.
За словами кандидата історичних наук Максима Блакитного, більш цінна забудова з дерева датується ХІХ – початком ХХ сторіччя. Зокрема, цікаві традиції будівництва, інтер’єр, екстер’єр, декор.
Окрім Чернігова, подібна забудова є й у Сосниці, Мені, Ріпках, Новгород-Сіверському, Коропі, Семенівці та інших лісистих регіонах нашої Чернігівщини.
–
Ірина Осташко
Фото – «Дерев’яне мереживо Чернігова»
