Актор, поет, талант якого високо цінив Котляревський, він же дід винахідника Миколи Кибальчича – з Чернігівщини. Іваницький Максим Петрович, уродженець славнозвісного с. Мезин на Коропщині. Після здобуття ним освіти в Чернігівській духовній семінарії як кращий випускник отримав від губернської єпархії можливість вибирати: або посаду священика при Чернігівському кафедральному соборі, або рекомендація для вступу до Київської духовної академії. Проте Іваницький відмовився від усіх пропозицій і став мандрівним актором.
Під час своїх мандрів Полтавою на його акторську майстерність звернув увагу Іван Котляревський і запросив до Полтавського театру. «Захоплений його талановитою грою, подарував Іваницькому «Енеїду» з автографом. Котляревський також допоміг Іваницькому видати збірку його віршів «Мої думи», присвячених нелегкому селянському життю. За цю збірку Максим потрапив під нагляд поліції і духовенства та був висланий на свою батьківщину – в с. Мезин, де, щоб якось прожити й утримувати сім’ю, працював псаломщиком, вчителем, пасічником. Проте акторську діяльність не забував: до ювілею Котляревського поставив у селі «Наталку Полтавку», співпрацював із Полтавським театром. Мав бунтарський характер, періодично висловлював свої зауваження місцевій владі, за що неодноразово потрапляв на «чорнові роботи» до Єлецького та Рихлівського монастирів. Його онук, майбутній винахідник Микола Кибальчич, провів у діда свої дитячі роки, і, звісно, спілкування з дідом, його світогляд і навчання мали великий вплив на становлення майбутнього винахідника. Цей вплив був доволі сильним, бо певний час Микола Кибальчич після вступу до «Народної волі» в Одесі жив під ім’ям свого діда. Проте це вже окрема яскрава життєва історія Миколи Кибальчича.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На будинках Чернігова з’явилися нові мурали (Фотофакт)
Помер Максим Іваницький у середині 70-х років XIX ст.
Усе, що М.Іваницький написав за останні роки життя, незадовго до смерті він передав своєму братові Маркелу в с. Конятин (Сосниччина), розписавши, що віддати Леоніду Глібову, а дві його збірки «Мої думи» та «Поему» – онукові Миколі Кибальчичу. Проте вже через день після його смерті в Маркела Іваницького приставом було вилучено все з таким поясненням: «…по Максиму Іваницькому вже давно Сибір плакав. Пам’ять про нього треба стерти для нащадків…»
Більш докладну інформацію про М. Іваницького можна дізнатися в експозиціях музейних закладів Мезинського національного парку природи. Вкотре наголошуємо: відвідування музейних установ потребує завчасного узгодження. Довідки за тел. (096) 234 36 19, (068) 319 86 41
–
Джерело: Чернігівщина туристична
