Найбільше багатство України – її талановиті такреативні люди, яких можна знайти навіть у сільській глибинці. Зокрема, в селі Тур’я, що в Чернігівському прикордонні, живе Анастасія Сентябрьова, яка має художній талант, про що відомо не тільки односельцям.
Анастасіє, чи правильно розумію, що ваше художнє захоплення родом із дитинства?
Так, мама купувала мені все, що було потрібне для цього заняття. У дитинстві просто перемальовувала різні картинки, зокрема, обгортки цукерок чи зображення з інтернету.
Нині вільного часу в мене менше, ніж у дитинстві, бо обов’язків більше. Я вдома з батьками, тому допомагаю по господарству. Роботи в селі завжди вистачає. Ще печу імбирні пряники, тому на малювання не дуже виходить виділяти час. Але прянички я розмальовую.
Чи мали бажання здобути художню освіту?
Насправді я побоялася. Бо мені в дитинстві здавалося, що буде велика конкуренція і що треба дуже гарно малювати. Побоялася, що не пройду художній конкурс. Думки піти на дизайнера чи архітектора були, але не склалося. Я відучилася вчернігівському коледжі на підприємця. Маю освіту молодшого бакалавра. Далі навчатися не пішла через дистанційне навчання, яке великих знань не дає.
Чи зверталися до вас односельці з проханням щось намалювати?
Моя мама працює кухарем у дитсадку, то якось мене просили розмалювати вікна до Нового року. І в школі також цим займалася, прикрашала їдальню.
.
Розкажіть про проєкт, який реалізовуєте у співпраці з сільською радою?
Це вперше, коли мене попросили щось не просто намалювати, а й спроєктувати.
Мені два тижні тому зателефонував наш староста і спитав, чи є бажання та час реалізувати спільну справу. Я погодилася. Це буде проєкт парку в центрі нашого села на честь загиблих Героїв. Парк буде невеличкий, ми ще не вирішили, з садових чи лісових дерев, але кілька туй буде точно, клумби, лавки і, можливо, дитячий майданчик.
Якої реалізації хочеться у творчості?
Я про це не задумувалася. Нині реалізовуюсь, виготовляючи імбирні пряники, які я розписую вручну. Я роблю їх на замовлення. 20 листопада буде рік, як я цією справою захопилася. Спершу замовляли тільки односельці, а потім уже відправляла знайомим в інші населені пункти тапочала брати замовлення від незнайомих людей.
Оскільки я вмію малювати, то мені розписувати пряники неважко. Просто ця справа потребує багато часу. До того ж, не знаю, якою надалі буде ситуація з вимкненням світла. То, можливо, як торік, сидітиму під ліхтариком і розписуватиму. І духовка в мене також електрична. Але в нас є і піч, то можна придумати, як напекти пряників.
Ірина Осташко
Фото – Анастасія Сентябрьова
