Наприкінці березня 2022 року російські військові викрали 45-річного мешканця села Новоукраїнське Чернігівської області Андрія Гарасименка. Для цього вони оточили його будинок з трьох сторін та підігнали важку техніку. На момент зникнення Андрій працював в компанії “Центргазпостач”.
Про це виданню ZMINA розповіла дружина Андрія Наталія Гарасименко.
“25 березня мого чоловіка Андрія Гарасименка російські військові забрали з будинку. Того дня вся сім’я була дома: я з чоловіком, дві доньки, зять та моя мама. Ми усі зібралися в бані, щоб пообідати. Ми сиділи за столом і спілкувались, аж раптом відчинилися двері і на порозі з’явилися російські військові з автоматами в руках. Їх було приблизно чоловік 20. Окупанти були одягнені в різну військову форму – хто в чорну, а хто в піксельну. Нам одразу сказали вийти на вулицю“, – розповідає дружина.
Наталію та інших жінок залишили на ганку, а чоловіків відвели за баню на допит. Біля жінок залишився один вартовий. Він почав розпитувати жінок про наявність у будинку зброї.
“Вийшовши надвір, ми побачили, що росіяни оточили наш будинок з усіх боків. Вони навіть до бані, яка знаходиться в кінці городу, підігнали важку військову техніку (БТРи та автозак). Одна група заїхала під баню, друга під хату, а третя до батьків, які живуть через дорогу. Наприклад, щоб заїхати до бані, треба було їхати через поле. Тобто чужі люди не можуть туди потрапити, не знаючи місцевості. Тому для нас було дивним, що вони заїхали саме туди. Російські військові навіть до його сестри приїхали”, – ділиться спогадами Наталія.
За її словами, коли військова техніка під’їхала впритул до бані, росіяни відпустили зятя, а чоловіка Наталії продовжили допитувати.
“Андрія допитували окремо від нас. Я лише бачила, як він сидів на пеньку з опущеною головою. Я не чула про що вони розмовляли. Після того як росіяни підігнали техніку, вони забрали мого чоловіка з собою. З того часу ми його більше не бачили“, – додає вона.
За словами Наталії Гарасименко, російські військові обшукали весь будинок та подвір’я. Особливо ретельно вони перевірили кімнату її чоловіка, де він зазвичай працював. Після обшуку окупанти забрали з собою телефони, планшет, комп’ютер та флешки, які належали родині.
Наступного дня Наталія разом з подругою поїхала до села Вишневе, де розташовувався російський штаб. Вона сподівалася отримати від окупантів хоч якусь інформацію про місцезнаходження чоловіка. Але через те, що їх напередодні обстріляли українські військові, в селі панував безлад і їй нічого не вдалося з’ясувати.
“За неофіційною інформацією, його ніби забрали до Вишневого. Під час першої поїздки російські військові нам сказали: “Тут нікого немає. Нікого не привозили”. Ми туди їздили декілька днів, а потім росіяни нам сказали: “Більше не приїжджайте сюди. Ми його привеземо та повернемо. Він вам подзвонить. Мабуть, його відвезли на дорозслідування”. Ми спитали, куди саме його відвезли, але вони не відповіли. З того часу ані дзвінків, ані листів ми від нього не отримували. Це вже триває 9 місяців”, – скаржиться Наталія.
Після зникнення чоловіка вона одразу написала заяву до правоохоронних органів про викрадення. Але жодної інформації щодо його місцезнаходження у них не було. Спочатку Андрія вважали безвісти зниклим і лише згодом його статус змінився на “полонений”. Тобто росіяни й надалі продовжують його незаконно утримувати, не висуваючи йому жодних звинувачень.
“Наприкінці травня я дізналася про те, що Андрія утримують в курському СІЗО №1. Пізніше Червоний Хрест, а потім і російська сторона підтвердили цю інформацію. Але через деякий час мені написали з Національного інформаційного бюро, що в РФ його місцезнаходження невідоме“, – розповідає дружина.
Наталії вдалося з’ясувати, що Андрія деякий час тримали в фільтраційному таборі під Курськом. Також їй розповіли, що до нього застосовували фізичну силу та постійно допитували.
“Знаю, що Андрія сильно били. Не знаю, як він бідолашний це все витримує. У нього ж величезні проблеми зі здоров’ям. 25 лютого минулого року йому призначили операцію з видалення каміння з нирки. Але через війну її так і не зробили“, – додає жінка.
У жовтні вона отримала листа від Національного інформаційного бюро. У ньому йшлося про те, що її чоловік живий та здоровий. Після цього вона відправила Андрію листівку через Червоний Хрест, але відповіді досі не отримала.
–
