За інформацією: Суспільне Чернігів.
Релігійна громада у селі Яблунівка на Чернігівщині. Суспільне Чернігів
Отець Микола служив в Українській православній церкві (далі – УПЦ), що до весни 2022-го мала офіційну приставку МП (Московського патріархату). Він проводив богослужіння в селах Данина та Яблунівка Носівської громади на Чернігівщині. Місцеві кажуть: був простою, доброю людиною. Коли йому запропонували перейти з громадою до Православної церкви України (ПЦУ – та, що отримала Томос у 2019-му), відмовився: сказав, що не готовий робити це без вказівки свого керівництва. Віряни його поважали, тому розмови про перехід припинили. 20 січня 2025 року священник помер. 2 березня релігійна громада Яблунівки перейшла до ПЦУ. А за місяць це зробили й віряни Данини. Процес переходу в цих селах пройшов мирно. Але так відбувається не всюди.
Про історію українського православ’я, появу УПЦ (МП)УПЦ, згідно з релігієзнавчою експертизою Держслужби з питань свободи совісті, є структурним підрозділом Російської православної церкви. та ПЦУ, скільки громад на Чернігівщині перейшли до Православної церкви України від початку повномасштабного вторгнення, і чому ті, хто хочуть це зробити, мають найняти юриста, читайте далі в матеріалі Наталії Найдюк.
Що відомо про православ’я у світі та в Україні
Загалом православне християнство за різними даними у світі сповідують близько 260 мільйонів людей. Усі вони глобально об’єднані в 16 автокефальних помісних церквах. Деякі з цих автокефалій мають свої "філії" в інших країнах. Автокефалія означає "сам собі голова", тобто кожна з 16 церков є окремою частиною Вселенської Православної церкви, повністю незалежною та самокерованою. Список цих церков називають диптихом. У ньому ПЦУ посідає 15 місце. Вона утворилася в 2019 році, шляхом об’єднання двох конфесій і отримала Томос про автокефалію від Вселенського патріарха Варфоломія І.
Водночас в Україні з 1990-х років чимало релігійних громад належать до УПЦ (МП). Ця церква не входить до диптиху, списку 16 автокефалій. Структурно вона є "філією" Російської православної церкви (РПЦ). Коли Україна отримувала Томос, УПЦ (МП) не долучилася до нової автокефальної церкви й залишилася в попередньому статусі. З 2019 року деякі релігійні громади УПЦ (МП), які не бажали асоціюватися з РФ, почали переходити до ПЦУ.
Християнство в Україні: історія від Київської Русі до сьогодні
Про історію українських земель давньоруських часів історикам відомо з "Повісті минулих літ". Згадаймо основні події християнського життя нашої держави. У 988 році Володимир Великий хрестив Давню Русь. У 1051 році тут з’явився свій митрополит – Іларіон. У ті часи на українських землях будували багато храмів та монастирів.
Після періоду міжусобиць та монгольської навали землі Русі почали об’єднуватися навколо нових політичних центрів. У 1448 році від Київської митрополії відділилася Московська православна церква. Її ніхто у світі не визнавав упродовж 141 року. У 1589 року в Московії було проголошено Московську патріархію. Її патріарха визнали лише за чотири роки. Частина науковців не виключають можливості фальшування грамоти, яка визнавала самопроголошений патріархат Московії. У той час РПЦ отримала автокефалію та стала п'ятою в диптиху. А за 100 років, у 1686-му, вона по суті анексувала Київську митрополію, скориставшись тодішньою слабкістю Константинополя, який із середини XV століття був під владою османів.
Федір Юхно. Суспільне Чернігів"Це була Україна часів «Великої руїни». І ось із цього моменту церква почала використовуватися для просування інтересів Московської держави, а потім і Російської імперії. Також через церкву почалася русифікація українців", – вважає дослідник історії церкви Федір Юхно.
За часів Російської імперії титул патріарха там скасували: церкву очолював ставленик царя – оберпрокурор. Він контролював митрополитів, архієпископів, курував будівництво монастирів, сиротинців. Оберпрокурор перебував у Петербурзі, а на місцях від його імені діяли духовні консисторії. Церква тоді виконувала функції сучасного РАЦСу. Так тривало до більшовицького перевороту 1917 року.
Під час національно-визвольних змагань 1917-1921 років виникла Українська автокефальна православна церква. Федір Юхно каже, в Чернігові вона проводила богослужіння в Борисоглібському соборі. Коли більшовики захопили владу, частина духовенства виїхала за кордон. Тих, хто залишився, поступово придушили репресіями. Їхній пік припав на кінець 20-х – початок 30-х років ХХ століття. Багато церков закрили, священників ув’язнили. Під час Другої світової війни нацисти на окупованих територіях відроджували духовенство, відкривали храми.
"Коли села та міста відбивали радянські військові, проти деяких священників відкривали кримінальні справи. Обвинувачення – як під копірку: згадував на службі Гітлера й військо Німеччини, був присутній на обіді в честь дня народження Гітлера. Зараз багато з цих людей реабілітовано за законами України", – наголошує історик.
У 1943 році Йосиф Сталін переформатував церкву. Історик каже: він зробив це, аби мати образ цивілізованої людини перед західними союзниками. Нібито люди в СРСР мають свободу совісті. Але в радянської церкви була своя місія: просувати радянську ідеологію всередині країни та за кордоном. До того ж, Сталін хотів перенести "Вселенське православ’я" до Москви. Роль Константинополя мала би бути символічною та історичною.
Після Другої світової війни кількість парафій в Україні знову зменшувалася, церкви закривали. Федір Юхно наводить такі цифри: у 1945 році в Чернігівській області було 412 парафій, у 1954-му – 360, а в 1960-му – 180.
У СРСР українська церква була екзархальною: перебувала під контролем Москви і не мала права на самоуправління. А в 1990-му патріарх РПЦ Алексій ІІ дав їй "широку автономію" через даровану грамоту тодішньому українському митрополиту Філарету. Церква стала називатися УПЦ (МП). Федір Юхно стверджує, що російська церква мала надати українській Томос. Тоді це означало б, що в Україні утворилася автокефальна помісна церква зі своїм місцем у диптиху. Але цього не сталося: Москва не бажала давати повну незалежність Україні в духовному житті, контролювала духовенство фінансово.
"Кожен священник у СРСР міг бути залежним від Москви: у ФСБ є стоси папок на кожного. Потрібно було «зіскочити» з цієї голки, як це зробив Філарет: визнав публічно, що співпрацював з КДБ, і покаявся. Але інші так не зробили", – пояснює Федір Юхно.
На початку 90-х між архієреями в Україні стався конфлікт: одна частина на чолі з Філаретом домагалася утворення автокефальної церкви і повного відділення від Москви, інша – хотіла мати духовний зв’язок із Росією. У 1992 році на Харківських зборах священників Філарета відсторонили від посади (його на зборах не було). Після цього в Україні виникла інша конфесія – УПЦ Київського патріархату (УПЦ КП). Її згодом очолив Філарет.
У 2019 році УПЦ КП об’єдналася з Українською автокефальною православною церквою та двома єпископами Московського патріархату – Вінницьким Симеоном та Переяславським Олександром Драбинком. І так утворилася Православна церква України (ПЦУ), яка отримала Томос із рук Вселенського патріарха Варфоломія І, а отже, статус автокефальної помісної церкви. Її митрополитом обрали Епіфанія (Думенка).
"Звісно, логічно було б, аби всі церкви об’єдналися, в тому числі й УПЦ (МП), та отримали Томос, тобто автокефалію. Але тут свою роль зіграли чвари: УПЦ не сприймала Філарета і Київський патріархат загалом. Крім того, це означало б, що митрополит УПЦ (МП) Онуфрій мав би відмовитися від своєї посади, віддати таку кількість парафій у нову церкву", – пояснює Федір.
Зміни до статуту УПЦ внесла навесні 2022 року під час зборів у Феофанії. Тоді в публічному полі зникла приставка "МП". Федір Юхно каже, що так УПЦ "на папері" ніби відмежувалася від росіян. Проте релігієзнавча експертиза Держслужби з питань свободи совісті (ДЕСС) засвідчила: УПЦ є структурним підрозділом Російської православної церкви.
"Зараз у зміненому статуті УПЦ з юридичної точки зору все зроблено правильно. Але для церкви головне – не юридичний, а духовний зв’язок і канонічне право: церковні закони та правила. УПЦ залишається поєднаною з Москвою", – вважає Федір Юхно.
Найбільше парафій на Чернігівщині перейшли до ПЦУ в 2022 році
Від початку повномасштабного вторгнення Росії і до 1 вересня 2024 року з УПЦ (МП) в ПЦУ перейшли 1 123 релігійні громади. Найбільше переходів було на Хмельниччині – 279, на Київщині – 271, на Вінниччині – 119, у Волинській та Черкаській областях – по 76. Найменше – на Закарпатті, Харківщині та в Києві: чотири релігійні громади змінили свою підлеглість. На Івано-Франківщині – три, на Дніпропетровщині – дві. У Донецькій, Запорізькій, Луганській областях переходів у цей проміжок часу не було.
Начальник відділу у справах національностей та релігій департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА Олексій Степаненко каже, що з моменту отримання Томоса в 2019 році до початку квітня 2025-го в Чернігівській області повністю завершили всі юридичні процедури переходу: 32 релігійні громади зареєстрували статути розпорядженням начальника ОВА.
У 2019 та 2020 роках перехід зробили дві релігійні громади, у 2021-му їх не було. У перший рік повномасштабного вторгнення була рекордна кількість переходів – 15; у 2023 – сім, у 2024 – вісім.
"На початок квітня 2025-го вже є три пакети документів про переходи. Вони на розгляді перебувають. Це питання кількох тижнів, і статути будуть зареєстровані. Ми консультуємо громади, якщо їм потрібно. Надаємо роз’яснення, як відповідно до закону оформити пакет. Але в сам процес, звісно, не втручаємося", – каже Степаненко.
Нові статути реєструють у департаменті культури. Олексій Степаненко розповів, що на Чернігівщині зареєстровані 195 статутів релігійних громад ПЦУ. УПЦ ж поділені на Ніжинську та Чернігівську єпархії. У Ніжинській таких громад 255, у Чернігівській – 285.
Держава не втручається в питання віри та релігії. Ось що Олексій Степаненко розповів про роль департаменту:
"Відповідно до закону «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада має право змінити своє конфесійне підпорядкування. Для цього вона готує відповідно ст. 14 цього закону пакет документів. Люди проводять збори релігійної громади, голосують за питання зміни конфесійного переходу, закріплюють усе це протоколом, підписами. Розробляють новий статут. І подають цей пакет документів до Чернігівської ОВА. Статути реєструються розпорядженням начальника Чернігівської ОВА. Якщо немає питань до документів, то процес займає один-два тижні".
Олексій Степаненко. Суспільне Чернігів
Департамент вивчає пакет документів, який релігійна громада подає в ОВА, на відповідність до вимог законодавства.
Яблунівська релігійна громада перейшла до ПЦУ після смерті свого священника
Духовний зв'язок розірвати важко. Отець Микола проводив богослужіння в селі Яблунівка, що в Носівській громаді на Чернігівщині, з 2011 року, відколи місцевий фермер збудував там церкву. Релігійна громада та священник входили до УПЦ (МП). Місцеві кажуть, священник був простою доброю людиною, справжнім духівником для них. Коли вони запропонували йому перейти з громадою до ПЦУ, відмовився: сказав, що не готовий зробити це без вказівки свого керівництва. Віряни його поважали, тому розмови про перехід припинили. Але 20 січня 2025 року священник раптово помер. 2 березня релігійна громада Яблунівки перейшла до ПЦУ. А за місяць це саме зробили віряни сусідньої Данини, де жив та теж проводив богослужіння отець Микола.
Валентина Кратко. Особистий архів Валентини Кратко"Ми порушували це питання з отцем Миколою ще в 2022 році, коли почалася повномасштабна війна, гинули наші хлопці… Але він тоді сказав, що не готовий самостійно зробити такий крок: якщо буде команда зверху, то перейде. Знаєте, він був дуже гарною, порядною людиною. Не мав ані авто, ані мотоцикла. До села на службу добирався велосипедом або наймав сусіда, щоб на возу привіз. За будь-якої погоди служба в нас розпочиналася вчасно. Ми б ніколи його не вигнали, не заборонили б відвідувати храм. Він багато часу та сил нам віддав", – пояснює місцева жителька Валентина Кратко.
Через дев'ять днів після смерті отця Миколи до Яблунівки приїжджало духовенство з УПЦ (МП), пропонували нового священника. Але селяни їм відмовили, бо вирішили переходити до ПЦУ. Ініціаторкою переходу стала Валентина Кратко. Разом із чоловіком вона об’їхала всіх селян, аби спитати їхню думку.
"Тільки троє сказали, що утримаються від відповіді: це були працівниці церкви. Усі інші люди погодилися. Наступного дня ми зібрали підписи селян. Я знайшла телефон настоятеля храма ПЦУ в Носівці отця Володимира. Зателефонувала йому, пояснила ситуацію. Він погодився допомогти. Також попросила підтримки в студента Богдана Татаренка – хлопець живе в Ніжині, але все дитинство провів у бабусі в нашому селі. Він розбирається краще за нас у технологіях, бо ми вже люди дорослі. Дізналася, що в Носівці є адвокат Геннадій Левченко, який допомагає громадам правильно оформити перехід. Отак воно все й закрутилося", – розказує Валентина.
Під час голосування селян в Яблунівці за перехід в ПЦУ. Богдан Татаренко
Люди провели збори релігійної громади і проголосували за перехід до ПЦУ. Процес відбувся мирно. Ніхто зі священників УПЦ (МП) не чинив спротиву, ключі від церкви віддали колишньому старості села. У Яблунівці вже кілька разів проходила служба ПЦУ: її проводив отець Володимир із Носівки, приїжджав із хором.
Отець Володимир та віряни в Яблунівці. Богдан Татаренко"Зараз готуються наші документи. Знаю, статут уже готовий. Чекаємо, коли їхати в Чернігів, щоб зареєструвати його. Селяни задоволені переходом. Коли ми ще об’їжджали всіх, аби дізнатися думку, то люди казали, що міркували: чи знайдеться хтось, аби організувати цей процес", – ділиться своєю думкою жінка.
Богдан Татаренко каже, що релігійна громада села налічує 64 людини. Це ті, хто активно відвідує церкву. На збори прийшли 43.
Богдан Татаренко. Особистий архів Богдана Татаренка"Я плакав, коли чув, як звучить наша молитва. Це неймовірні відчуття. Російські молитви чужі для нас, хоча це нормою вважалося довго. А тут хор приїхав, чисті поставлені голоси. Це так гарно було, наче прозріння. Я радію, що нам з Валентиною Іванівною вдалося організувати процес переходу", – ділиться Богдан Татаренко.
Освячення пасок у Яблунівці. Facebook-сторінка Яблунівської громади
Лукашівка: кілька місяців біля зруйнованого храму проводили службу обидві конфесії
Село Лукашівка, що входить до Іванівської громади Чернігівського району, з 9 березня 2022 року і до кінця місяця було в російській окупації. У місцевій церкві, що має статус пам’ятки архітектури, російські військові влаштували склад боєприпасів, тримали там полонених. Зрештою, церква в Лукашівці зруйнована.
"Ідея переходу в мене була давно. Але я думав, як це зробити. Московське духовенство фінансово мобілізоване, аби протистояти всьому українському. Війна внесла корективи. Люди побачили, що російські окупанти зробили з селом. Московський піп, який у нас служив, спромігся приїхати в село майже за місяць, на Великдень. Він поправив 15 хвилин біля зруйнованого храму. Прийшло 20-30 людей, понакидували йому в пакет грошей. Він розвернувся і поїхав. Розумієте, люди потребують підтримки духівника. Я вважаю, він мав приїхати одразу після звільнення, поговорити з людьми, зайти до постраждалих… А він приїхав зібрати грошей з селян, які пережили пекло", – розказує місцевий фермер Григорій Ткаченко, який ініціював перехід.
Він звернувся до єпархії ПЦУ, аби дізнатися, як відбувається процес зміни конфесії. Створив ініціативну групу в Лукашівці. У червні 2022 року відбулися збори, на які прийшли люди, що тоді залишалися в селі.
Григорій Ткаченко. Суспільне Чернігів"На жаль, у нас це не вдалося зробити спокійно. Зі мною розмовляли представники УПЦ (МП), просили не починати процес переходу. Не погрожували. На зборах кілька людей хотіли все зірвати, тому довелося брати ініціативу у свої руки. Як результат: 99 селян проголосували «за», двоє утрималися, а четверо були проти – священник, його дружина, донька та півча”, – пригадує Ткаченко.
Попри волевиявлення селян, УПЦ (МП) не залишали надії повернути контроль над громадою. Кілька місяців біля зруйнованого храму паралельно служили священники УПЦ (МП) та ПЦУ. Але Григорій Ткаченко каже, що на московську службу приходило лише троє людей. Відтак згодом священник УПЦ (МП) перестав приїжджати.
Григорій Ткаченко стверджує, що різниця в богослужіннях і ставленні до людей в УПЦ (МП) та ПЦУ – величезна:
"Наприклад, треба відспівати померлого. В УПЦ (МП) був прайс на послуги. А тут чую, люди питають у батюшки ПЦУ, скільки таке коштує. А він каже: це ваше право, скільки покладете. Якщо немає, то нічого не треба, все одно виконає свою місію. Ось це про цінності духовні, а не матеріальні".
Фермер зауважує, що чимало переходів стикаються із судовими процесами. Причина в тому, що в багатьох ситуаціях не були правильно оформлені оренда чи право власності на будівлю церкви. Так само є історії, коли попри волевиявлення релігійної громади, священники УПЦ не пускають нового настоятеля та вірян до храму. Так було, наприклад, у Корюківці та Ковпиті.
Оскільки храм у Лукашівці зруйнований, то таких проблем у громаді не виникло. Згодом Григорій Ткаченко збудував маленьку церкву поруч із зруйнованим храмом. У переддень Вербної неділі в 2024 році її освятили, а наступного дня провели богослужіння.
Нова та зруйнована церкви в Лукашівці. Суспільне Чернігів"Жодна парафія не обійдеться без юриста, аби правильно оформити документи переходу. Це моя особиста думка. Є ще варіант, коли з цим допомагає сам священник, який обізнаний в юриспруденції. Подача документів – це не так легко і просто. Московити до суду подають. Тому треба це все робити виважено, акуратно, щоб не було підстав оскаржити це в суді", – наголошує Григорій Ткаченко.
Навіщо громаді, що змінює конфесію, послуги юриста
У Лукашівці правильно оформити перехід допомагав юрист, який раніше працював на підприємстві Григорія Ткаченка. Наразі чоловік долучився до лав ЗСУ, тому просить не вказувати його ім’я.
"З юридичної точки зору церква – це релігійна організація. Тому перехід – це внесення змін до її статуту. Раніше там було вказано підпорядкування до УПЦ (МП), а після переходу пишуть ПЦУ. Треба провести збори, оформити їх протокол, потім внести зміни до статуту релігійної організації, погодити його у відповідному департаменті, шукати священника, часто – змінювати юридичну адресу релігійної організації. Звісно, якщо священник переходить разом із громадою, тоді все простіше", – каже юрист.
І додає, що релігійна громада – це, по суті, громадська організація. Є певна кількість її членів. Усі ці люди мають прийти на збори і проголосувати. Аби перехід був дійсним, проголосувати "за" має не менше двох третин людей.
У Яблунівці з переходом громаді допомагав носівський адвокат Геннадій Левченко. Це не перша релігійна громада, яку він супроводжував. Геннадій розповів про основні кроки, які потрібно зробити.
Спочатку ініціатор громади має обійти село і скласти реєстр громади. Це мають бути люди, які відвідують храм. Потім оголошують проведення зборів. Якщо громада налічує більше 50 людей, то потрібно звернутися до місцевої влади і районної адміністрації за дозволом.
Геннадій Левченко. Facebook-сторінка Геннадія Левченка"Треба написати лист приблизно такого змісту: ми, громада, такого-то числа плануємо провести збори в такому-то населеному пункті. Буде такий порядок денний, про перехід чи зміну конфесії. Просимо погодити проведення зборів. Тобто, має бути погодження від міської ради чи райдержадміністрації. Вони можуть написати: не заперечуємо, погодження не потрібно. По Яблунівці, до речі, нам відповіли, що вас там небагато, тому не треба погодження", – пригадує Геннадій Левченко.
Далі необхідно провести збори, на яких складають два протоколи.
"В одному пишуть, хто прибув, і кожна людина ставить свій підпис. У другому – безпосередньо протокол проведення зборів, де вказаний порядок денний, обирається секретар та голова, лічильна комісія. Записують, хто виступав, про що говорили, як і за що проголосували", – каже адвокат.
Після зборів потрібно направити прохання до єпархії ПЦУ підготувати зміни до статуту. Далі – написати заяву до Чернігівської ОВА про реєстрацію релігійної організації.
Геннадій Левченко наголошує, що при зміні конфесії часто виникають проблеми під час передачі культових споруд. Зокрема, так було зі Свято-Троїцьким храмом у Носівці. Згодом через суд його повернули громаді.
Ані юрист із Лукашівки, ані Геннадій Левченко не брали грошей з громад, які переходять в ПЦУ. Якщо такої людини в громади немає, тоді варто подумати над тим, аби залучити юриста за плату. Зокрема свого часу громадський активіст, волонтер та підприємець Станіслав Прощенко з Ніжина за свої кошти наймав юристів, аби з правової точки зору правильно оформлювати переходи громад. Чоловік загинув 1 березня 2022 року в селі Дорогинка Прилуцького району в бою з окупантами.
Найбільш проблемним наразі залишається питання культових споруд. За даними департаменту архітектури Чернігівської ОВА в області є 99 пам’яток архітектури, які можуть використовуватися як церкви. Не у всіх із них проходять служби. 59 пам’яток мають статус національного значення, а 40 – місцевого. При зміні орендаря пам’ятки національного значення потрібно рішення Кабінету Міністрів України, місцевого – відповідного органу, у підпорядкуванні якого перебуває храм.
Крім того, у вересні 2024 року набув чинності закон "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій". Він передбачає припинення діяльності на території України релігійних організацій, пов’язаних з РПЦ. Релігійні організації, центр управління яких в Москві, не матимуть права користуватися культовими спорудами державної чи комунальної власності. Однак поки не зрозуміло, хто і як їх має виселяти.
Балтійські країни відмежовують свої церкви від Москви
Останнім часом у балтійських країнах, де місцеві церкви підпорядковані РПЦ, уряди роблять спроби, аби позбутися її впливу. Так, в Естонії ухвалили закони, які зобов’язують розірвати зв’язки з Москвою. У Литві як альтернативу офіційно схвалили існування двох православних церков – із центрами у Москві та Константинополі. У Латвії ж зв’язки своєї церкви з РПЦ розірвали згідно із законом. Депутати наголошували, що не втручаються в церковні справи, не обговорюють питання канонічності та автокефалії. Їхнє завдання – захистити латвійських православних від впливу РПЦ; і це питання національної безпеки.
Дійсно, церква та релігія може застосовуватися як механізм впливу на свідомість людей. Особливо, коли цим процесом керує Росія. Проте масові переходи громад на Чернігівщині поки що не відбуваються. На це є чимало причин, про які ми розповідали вище.
Також не можна стверджувати, що всі священники УПЦ (МП) працюють на Росію. Чимало з них волонтерять, підтримують військо, їхні рідні, діти долучаються до ЗСУ. Проте є інші випадки – духівники, які чекають "руського миру" і не заперечують, коли на окупованих територіях Москва захоплює єпархії УПЦ, а самі вони переходять на бік окупантів.
Пантелеймон на заході в Москві. Скріншот з пропагандистських медіа
Так, у березні 2024 року Чернігівська обласна прокуратура направила до суду обвинувальний акт щодо митрополита однієї з єпархій УПЦ (МП) за фактом пособництва державі-агресору. 30 вересня 2022 року він відвідав засідання у Москві, під час якого Путін підписав "угоди" про приєднання Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України до РФ. Ідеться про підсанкційного митрополита Луганської єпархії УПЦ (МП) Пантелеймона (Поворознюка), який співпрацював із російськими загарбниками в тимчасово захопленому місті. А в лютому 2025 року він та ще щонайменше шестеро архієреїв УПЦ взяли участь в богослужінні з нагоди 16-ї річниці патріаршества московського Кіріла. Поки не було заяв про те, що представники УПЦ засудили такі дії своїх колег. Сам Пантелеймон (Поворознюк) досі є в списку правлячих архієреїв на офіційному сайті УПЦ.
Читати ще
Читати ще
«Я притисла його до себе і сказала, що не віддам»: як чернігівка взяла під опіку хлопчика-сусіда після смерті його мами
Читати ще
Чи отримають родини загиблих цивільних добровольців 15 млн грн від держави: історія та юридичні перипетії
Читати ще
Паперові копії електронного документа та дні очікування у чергах: що про ВЛК розповів поранений військовий з Чернігова
