Олексій із Чернігівщини – головний сержант одного з підрозділів 32-ї окремої механізованої бригади.
Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП.
До повномасштабної війни працював звичайним бригадиром на будівництві. З початком ворожого вторгнення у 2022 році чоловік долучився до оборони України. Каже, що таке рішення ухвалив без жодних вагань, хоч раніше досвіду військової служби і не мав:
«Одразу сказав, що піду служити. Почав військову кар’єру у квітні 2022-го, на той час мені було 23 роки. Зв’язався зі знайомим у Чернігові, а в нього був знайомий капітан. І ми якось так виїхали до Чернігова, там нас прийняли на військову службу».
Спершу Олексій разом з іншими добровольцями ніс службу на прикордонні, а згодом приєднався до 32-ї ОМБр, у якій служить і досі:
«Взагалі я хотів служити ще раніше, але в мене від народження хвороба серця, тож не брали. Я відчував, що буде повномасштабна війна, тому для себе вирішив, що в разі чого – піду воювати».
Спершу захисник навчався на гранатометника, потім опановував роботу з РПГ та МК. На цьому вдосконалення знань і навичок не завершилося – Олексій пройшов курси марксменів:
«Я проявив себе, і мене командир взводу поставив на посаду командира відділення – командира бойової машини. Так і почалася моя кар’єра сержанта. Після чергових навчань ми поїхали на «бойові» до Куп’янська, де вже виходили на позиції».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У громаді на Чернігівщині матеріально заохочують тих, хто доєднається до лав ЗСУ
Воювати Олексію доводилося в безпосередній близькості до ворога та під його щільними обстрілами:
«Місяць без перерв я там пробув, отримав поранення в плече – осколкове наскрізне. Скоріш за все, тоді по нашому квадрату працював ворожий міномет. Нас засікла «пташка» і почалося…».
Після лікування чоловік повернувся у стрій і тримав оборону на Сумському й Донецькому напрямках:
«У Торецьку було найтяжче… Було страшно, але я йшов, бо розумів, що треба хлопцям допомагати. Я розумів, що там такі самі, як я, і їх ніхто не міняє. Тому треба перебороти себе і йти щось робити. Я розумію, що всі бояться, але, на мою думку, щоб вигнати ворога та жити в незалежній країні – треба йти і щось робити».
До служби на посаді сержанта воїн ставиться з усією відповідальністю, адже розуміє, що сержант повинен бути прикладом для солдата:
«Це людина, яка повинна не тільки наказувати, але й робити не менше. Щоб люди бачили, що сержанти вміють не тільки розповідати «байки», а й працювати».
Воїн переконаний, що одне з його головних завдань – спілкування з підлеглими, вирішення їхніх проблемних питань і людяне ставлення, адже надалі це позначатиметься на дисципліні підрозділу та успішності виконання бойових завдань.
–
