На Чернігівщині є багато різних музеїв – історичні, краєзнавчі, художні і навіть старообрядництва. Між тим, є і маловідомий музей лісових промислів. Він не працює, як звичайний музейний заклад за чітким графіком, але в ньому можна побачити різні цікаві експонати.
Музей лісових промислів відкрив свої двері для відвідувачів у 2014 році в селі Отрохи, нині Чернігівського району, а раніше Козелецького. Причому за ініціативи Андрія Сагайдака, гіда в дику природу, засновника природничого центру «Міжріченська пуща» та музею лісових промислів.
«По суті, я його робив. Музей – як велика хата, в якій зібрані різні речі, пов’язані з лісовими промислами, тобто тим, чим у нашій місцевості люди раніше традиційно займалися. Бо є стереотипне уявлення про українців виключно як про хліборобів. Але це більше стосується центральних регіонів, де родючіші ґрунти. А в Поліссі та Карпатах велике значення мали ліси.
І якраз у нас, у межиріччі Дніпра та Десни дуже неродючі ґрунти, бо тут або піски, або болота. То сільське господарство вести було важко, і люди жили за рахунок лісових промислів. Це оброблення деревини, лозоплетіння, а також займалися мисливством і рибальством», – у коментарі для ЧЕline зазначив Андрій Сагайдак.
За його словами, промисли, якими займалися місцеві жителі, знайшли відбиток і в назві населених пунктів, наприклад, Гута, Рудня, Буда.
«Назва Рудня означає, що тут займалися виробництвом заліза з болотяної руди. До того ж, у нас вода жовтого кольору, бо багато болотяного заліза. До XVIII століття цей промисел був тут дуже важливий. Багато сіл було з назвами Гута, частину з них повиселяли в 50-ті роки. Але деякі лишилися – як Василева Гута, наприклад. Гути – це ті підприємства мануфактурного типу, де варили скло. А для цього потрібен пісок і деревне паливо. Тобто випалювали деревним вугіллям. А його виробляли будники – лісові промисловці, які випалювали ліси та виробляли вугілля. Тож у нашому регіоні не випадково поширені назви Будища», – пояснює гід у дику природу.
Тож у музеї експонати більше пов’язані з цими промислами.
.
