Багато чернігівців зізнається, що найбільш ревно молилися під час облоги Чернігова. У той час у Бога та ЗСУ всі вірили.
І нині багато людей не перестають просити Всевишнього про скорішу нашу Перемогу, мир на українській землі, здоров’я та щастя українців.
І хоча молитва – справа особиста і навіть інтимна, людям завжди цікаво знати, до яких церков ходять і про що моляться відомі земляки та чи змінилося в них щось на особистому духовному фронті за пів року повномасштабної війни.
Олександр Гашпар, громадський активіст
Звісно, змінилося. Я дедалі частіше питаю себе: якщо Бог – це Любов і якщо Він – Всемогутній, як написано в Біблії, то чому Він спокійно дивиться на те, що зараз відбувається в Україні, на смерті тисяч людей і безневинних дітей, на горе і страждання мільйонів родин? Чому не пошле смерть агресорам і військовому керівництву держави-агресора? За останні пів року я лише двічі був у церкві і це були католицькі церкви в Турині, куди я вимушений був евакуюватися, аби отримувати необхідне лікування. Але після приїзду до Чернігова до церкви не ходжу, бо зрозумів, що віра і релігія – це зовсім різні речі, і для того, аби помолитися Богу та попросити в Нього, якщо Він таки існує, скорішої Перемоги Україні, миру в нашій країні та смерті для всіх російських катів на чолі з путіним, мені не обов’язково ходити до церкви. Але запитання, чи існує Бог і чи чує Він наші молитви, судячи з того, що відбувається і досі, залишається відкритим.
Наталія Левочко, генеральний директор комунального підприємства «Телерадіоагентство «Новий Чернігів»
У мене нічого не змінилося: вірю в ЗСУ і прошу Бога оберігати захисників і захисниць. Я ходжу лише до Української Православної Церкви.
Сергій Воробйов, ексдепутат Чернігівської міськради, волонтер, бізнесмен та інструктор з дайвінгу.
Не ходив і не ходжу. Церква – це релігія, а не віра. Закрите акціонерне товариство з пільговим оподаткуванням.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи бояться повторного ворожого наступу: життя на прикордонні Чернігівщини
Сергій Бутко, представник Українського інституту Національної пам’яті
Для мене війна з російським агресором триває з 2014 року, а з 24 лютого 2022 року стала більш особистою, більш предметною і конкретною. Змінилася віра в наш народ і безпосередньо в земляків. Посилилися біль і гіркота від втрат і страждань.
Із шаною та повагою ставлюся до всіх релігійних конфесій, крім духовної агентури російського імперіалізму, але відвідую Православну Церкву України.
У Бога прошу насамперед Перемоги та щасливого майбутнього для України.
Олександр Волощук, журналіст, мандрівник, письменник, військовий
Я в чинній армії, тому до церкви не ходжу. Сам інколи молюсь, особливо Ісусову молитву на чотках. Якщо щось і прошу в Бога, то не згинути на цій війні…
Михайло Жирохов, історик, військовий експерт
На жаль, щодо церкви та ставлення до Бога це питання не до мене. Так склалося.
Микола Силенко, директор Чернігівського регіонального відділення Асоціації міст України
Моє ставлення дуже змінилося значно раніше. На Великдень 2016 року перед освяченням паски в Троїцькому соборі я почув від священика прохання до вірян «помолитися за здравія патріарха московського кірілла». Відтоді багато чого переосмислив. Відвідую виключно храми Православної Церкви України. У Бога прошу здоров’я рідним і сил нам усім перемогти агресора.
–
