Село Наумівка на Чернігівщині – особливе й дуже мальовниче, з річкою й лісами довкола. А після повномасштабного вторгнення з’явилася ще одна особливість – Наумівка розташовується в 30-кілометровій зоні до кордону. Але, на щастя, під час обстрілів прикордоння снаряди до села не долітають. Окрім того, в селі живуть багато переселенців.
Між тим, Марина Редько, директор Наумівськогобудинку народних традицій і дозвілля, розповідає, що село було дуже комунізоване.
.
«Будувалося показове село Наумівка з 70-х років. Сюди з усього Радянського Союзу їхали люди, отримували житло й роботу в колгоспі. Тут у нас люди з білорусі, росії, молдовани є, з довколишніх сіл. У селі корінних жителів майже немає. Тож знайти якісь старовинні речі побуту в нашому селі дуже непросто. Зокрема костюми, рушники. У кого й були, то наші люди все це просто повикидали на смітник. Тож у нашому музеї є речі, які ми попривозили зі смітника. Саме на смітнику вдалося назбирати експонатів. Брат мій, якому я дуже вдячна, купив стару дерев’яну хату, де й облаштованомузейний куточок. Там є жлукто, скриня, ступа. І потихеньку розвиваємося», – зазначила Марина Редько.
За півтора року багато чого зробили. Зокрема відкрили вже згаданий музей, зібрали багато історичної інформації про село, написали історію Наумівки від часів Київської Русі: що було на землях, де розташовується село.
Ірина Осташко
Фото – Марина Редько
