КОЛОНКА
Тарифи зависокі! Депутатів-дармоїдів – забагато. Діти отримують гірші знання! Температура занизька! Стоп. З останнього приводу акцій протесту ще не було. Але, схоже, не за горами. Достатньо якійсь політичній силі кинути заклик проти «синоптичного геноциду українців», і під стіни метеорологічної служби обов’язково вийдуть незадоволені. А якщо їх ще й стимулювати – поготів.
Але зараз не про це, а про вміння рахувати й співставляти цифри. Просто цифри. Без емоційних закликів і політичних гасел. Ключовими на початку року стали три цифри: статистика хворих на коронавірус, нові тарифи на газ та електроенергію і нова хвиля обговорення ініціативи щодо зменшення кількості народних депутатів. Давайте про кожну з них.
1. За три тижні нового року щоденна цифра нових виявлених випадків упала з 9432 (станом на 1 січня) до 4383 (на 20 січня). А два дні до того взагалі було трошки більше 3000. Краса! Графіки – донизу, обмеження послаблюються. Але це «перемога» лише доти, доки не звертати увагу на інші показники. Наприклад, на кількість смертей від коронавірусу по днях. І тут ніякого падіння не видно. І навіть навпаки: 1 січня – 147 (2-го взагалі 51), а останні два дні – 177 (19 січня) та 212 (20 січня). Логіка підказує, що люди просто стали рідше звертатися до лікарів і навіть із симптомами середньої тяжкості намагаються перебути хворобу вдома. Звідси – і падіння кількості нових випадків.
До речі, ще одна «гола цифра» спеціально для тих, хто в COVID-19 не вірить. У листопаді 2020 року (нарешті з’явилася офіційна статистика) в Україні померло 63,44 тис. людей. Це на 16 тис. (!) більше, ніж у листопаді 2019-го. На третину більше! Прогноз по грудню очікується такий самий.
2. Тарифні протести осідлали представники партії, спонсори яких переважно й володіють підприємствами в галузі енергетики. Але то таке, як казав колишній тренер збірної України з футболу. Цікавіше – гасла «повернути тариф 2013 року (чому не 2000-го – не зрозуміло). При цьому немає гасел повернути доходи 2013 року. Порівняймо. Але для адекватності за основу візьмемо цифри 2015 року, оскільки тарифи 2013-го (і за інерцією 2014-го) явно були «спонсоровані» сусідньою країною, яка в якості «компенсації» за таку «щедрість» забрала Крим і частину Донбасу.
Отже. Газ 2015 року – 7,19 грн за куб. Газ 2021 року (до тимчасової знижки) – максимум 10,8 грн. Або на 50 %. А деякі постачальники пропонували купувати газ навіть дешевше ціни 2015 року.
Електроенергія 2015 року – 79 коп. за кВт/год. Електроенергія 2021 року (уже після скасування пільгових 100 кВт) – 1,68 грн за кВт/год., або у 2 рази дорожче.
Середня зарплата 2015 року – 3455 грн на місяць. Середня зарплата в листопаді 2020-го (найбільш свіжі дані) – 11987 грн на місяць, або більше у 3,5 раза. Не подобається середня – ось різниця у мінімалці: 1378 грн (кінець 2015-го) проти 6000 грн (грудень 2020-го). Тут зростання у 4,3 раза.
3. Більшість українців – за скорочення кількості депутатів у Верховній Раді з 450 до 300. І при цьому вона впевнена, що депутатів купують олігархи, а звичайним людям потрапити до парламенту неможливо. Просте питання: чи буде дешевше олігархам купити 300 чоловік замість 450? І чи спроститься шлях «простої людини» у випадку зменшення кількості вакантних місць?
