Багато власників котів і собак вважають їх членами родини. Тому під час бойових дій на Чернігівщині люди зазвичай брали своїх чотирилапих разом із собою в укриття або виїжджали разом із ними за кордон, хоч дорога була дуже нелегкою.
У період, коли бракувало всіх товарів і продуктів, власники чотирилапих пухнастиків ділилися з ними їжею, яку мали, або, за можливості, навіть за високу ціну намагалися купити корми.
Нині, коли на Чернігівщині більш-менш спокійно, жителів Чернігівщини все одно не відпускають тривожні думки, бо бути в цілковитій безпеці в країні, де триває війна, неможливо. Багато чернігівців також хвилюються за рідних і близьких, які нині в ЗСУ. Тож часто порятунком від поганих думок і переживань стають саме чотирилапі улюбленці.
«Мати вдома тваринку – це велика радість. Особливо зараз, під час війни, коли постійне напруження і погані новини супроводжують щодня, розрада, яку дарує мені моя кішка, – безцінна. Моя пухнаста подруга дуже ласкава і смішна, любить гратися, приходить спати до мене на руки. Поруч із нею негативні емоції стають більш розмитими, адже усмішка, яку вона викликає, завжди розвіює сум. І хоч мала бешкетниця періодично робить якусь шкоду в домі або «дарує» безсонні ночі своїми нічними походеньками по квартирі, той момент, коли вона радісно зустрічає мене після роботи біля дверей, змушує забувати про все, що вона до цього зробила», – розповідає чернігівка Юлія Ігнатенко.
Власники собак також зізнаються в любові до своїх тварин. Наприклад, у Максима Блакитного, в.о. директора Чернігівського історичного музею ім. Тарновського, від 2014 року є французький бульдог.
«Вона дуже грайлива, активна, добра, любить спокій і дотримання режиму прийому їжі Дуже сумує, якщо залишається сама, переживає. Також вона – гарна захисниця», – розповідає Максим Блакитний. І додає, що турбота про чотирилапу улюбленицю допомагає відволікатися від негативних думок і хоч якийсь час не думати про війну та навколишні події.
У свою чергу психологи стверджують, що перебування поруч із твариною, особливо її погладжування, пов’язане зі зниженням рівня кортизолу, відомого, як «гормон стресу». Підвищений рівень кортизолу, особливо хронічний, може призвести до цілої низки проблем зі здоров’ям, включно з порушеннями сну, збільшенням ваги і навіть ослабленням імунної системи. Допомагаючи регулювати цей гормон, домашні тварини можуть відігравати вирішальну роль у загальному управлінні стресом людини.
Сам акт погладжування з його ритмічними, повторюваними рухами дарує стан спокою й уважності. Тактильні відчуття, тепло тварини та зосереджена діяльність можуть неймовірно заземлювати. Це можна порівняти з певними медитативними практиками, в яких використовують повторювані дії або співи для заспокоєння розуму. Догляд за твариною, наприклад, розчісування кота чи собаки, може посилити цей ефект, діючи як надійний якір у неспокійні дні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Майстерня Санта-Клауса: чернігівка Тетяна Войтик створює ялинкові й новорічні прикраси (Фото)
Наявність хвостатого друга також мотивує людей щодня не сидіти у відчаї склавши руки, що дуже важливо.
«Дієвими можуть бути банальні щоденні турботи: чи то про іншу людину, чи то про самого себе, чи то про тварину (до речі, зараз дуже ефективно зарекомендувала себе фелінотерапія – це методи профілактики та лікування різноманітних захворювань за допомогою контактування з кішками, й каністерапія – терапія за допомогою собак), усе це може наповнити життя сенсом. Важливо частіше обіймати рідних і близьких, ба навіть і домашнього улюбленця», – переконана чернігівська психологиня Юлія Примак.
У свою чергу американські дослідники вважають, що домашні улюбленці допомагають подолати самотність. Навіть опитування було проведене з цього приводу.
Більше як половина (54%) респондентів сказала, що їхній улюбленець допомагає їм спілкуватися з іншими людьми. 51% відповів, що їхні домашні тварини змушують їх почуватися менш сором’язливими.
Кожен четвертий власник домашньої тварини наголосив, що у нього є вихованець, бо це корисно для психічного здоров’я. З цієї причини більше як половина людей у віці 55 років і старше завела собі улюбленців.
Майже три чверті (73%) опитаних вважають, що будинки для людей похилого віку й подібні установи несуть певну відповідальність за сприяння взаємодії з домашніми тваринами.
Утім, водночас варто пам’ятати, що домашня тваринка – це не лише милий пухнастик, але й величезна відповідальність. Бо собаку щоранку, причому рано-вранці, доведеться виводити на вулицю, навіть у хурделицю, мороз чи в зливу. Окрім того, кожна мила тваринка – зі своїм характером, може капризувати, робити шкоду, псувати речі, бути не в гуморі. Тож перш ніж завести домашнього улюбленця, варто добре все зважити. Фахівці радять: навіть якщо маєте хоча б невеликі сумніви, що не впораєтеся, краще не заводити.
Але якщо готові терпіти будь-які несподіванки, то песик чи котик сповна віддячать своєю любов’ю.
–
Ірина Осташко
