Українцям століттями нав’язували чужу історію, насаджували твердження про «єдиний народ», «старшого брата» і що немає жодних українців. Така політика червоною ниткою проходила від часів царської росії, тоталітарного радянського союзу і до сучасної рф. Натомість історія повстанського руху, Української Революції, як і її герої, замовчувалися або виставлялися в непривабливому світлі.
Тож нині наше завдання – виплутати цю російську нитку з української історії. Над цим, зокрема, працюють у Прилуках.
Тут відкриють експозицію з предметів радянської пропаганди. Її облаштовують у філії Прилуцького краєзнавчого музею імені В.І. Маслова – музеї Олега Кошового. Це насамперед потрібно, аби відкрити очі представникам старшого покоління, бо до багатьох із них важко донести правду про наше гірке українське минуле.
«У нашому місті був колись музей Олега Кошового (одного з учасників підпільної організації «Молода гвардія», – Авт.), який народився в Прилуках. Звісно, що відкрили його у радянський час у будинку, який свого часу збудував дідусь Олега Кошового. В роки незалежності експозиція була трішки змінена і додана інформація про Другу світову війну, зокрема прилучан – учасників різних битв – за Сталінград, Москву, Київ. Але у складні 90-ті, коли коштів було обмаль, то ксерокопії-експонати були малоцікавими для відвідувачів. Тож інтерес до експозиції був мінімальний», – у коментарі для ЧЕline зазначила Тетяна Зоць, директор Прилуцького краєзнавчого музею імені В. І. Маслова.
І ось уже кілька років у Прилуках міркують над тим, як побудувати нову експозицію та напрацювати нову концепцію цього філіалу музею. Кілька років музейники готували грантові заявки, аби втілити концепцію в життя. Її суть – показати на прикладі контраверсійної постаті Олега Кошового, як формувалася радянська людина, в якому суспільстві вона жила і що саме її формувало.
«Відкидати Олега Кошового не можемо, він народився в нашому місті. І це наша особливість з-поміж інших міст і областей. Адже туристам і відвідувачам цікава більш локальна історія. Наприклад, що є в Прилуках і чого немає в Чернігові чи Ніжині», – розповіла вона.
Між тим, отримати грантові кошти виявилося доволі складно, тому вирішили починати роботу своїми силами. Звернулися до почесного громадянина Прилук Анатолія Мірошниченка, а він проспонсорував косметичний ремонт однієї кімнати будинку.
«Нині ми чітко визначилися, що маємо донести нашому суспільству, нашим містянам, що таке радянська влада, що таке тоталітарний режим. Не тільки фашистський, але й радянський. Аби сприйняття було більш зрозумілим, відповідними чином будуємо нашу експозицію», – сказала Тетяна Зоць.
Перша вже відремонтована кімната відтворює побут містян у 40-50 роках минулого століття на прикладі родини Кошових.
.
«Ми робимо повну атрибутику помешкання з усіма можливими дрібничками. Зокрема, в помешканні завжди був великий фікус, якого нині важко знайти. Поставили швейну машинку, велике дзеркало, шкіряний диван, сервант, посуд, етажерочку, старовинний годинник, фіраночки. Тобто ми максимально намагаємося відтворити тогочасні помешкання наших містян.
До речі, щодо годинника. На ньому зображені крейсер «Аврора» і Зимовий палац із гаслом за партію і леніна. І коли такий годинничок висить удома, то, звісно, у повсякденному житті до нього звертаємося. Або коли людина бере пляшку для молока, а на ній написано «торг срср». Або ваза стоїть на тему «воз’єднання» України з росією. І на шкільних уроках постійно розповідають про «старший» народ, що ми воз’єдналися… То отакі предмети, які були постійно в побуті, знаходилися біля людини і формували людину», – розповіла Тетяна Зоць.
Радянській пропаганді планують присвятити другу залу.
«У ній ітиметься про те, в якому суспільстві зростав Олег Кошовий та інші люди. Тут намагатимемося показати народне господарство, коли тракторист у полі працював за вимпел, а доярка й інші колгоспниці – за трудодні. Хочемо показати антирелігійний рух. А також речі в побуті, на які інколи не звертали уваги, але вони також із ідеологічним забарвленням. Це новорічні іграшки, обов’язково із серпом і молотом, іграшки кукурудзки – це вже пізніше, в хрущовський період. Обов’язково тодішня порядна інтелігентна родина мала праці леніна або обов’язкові твори радянської пропаганди – про Василя Тьоркіна, «Молоду гвардію», «Як гартувалася сталь» й інші подібні книжки. Оцими предметами було оточено людину. І вона в принципі мимоволі приймала чужу історію», – розказала Тетяна Зоць.
Третю залу планують присвятити мистецькому напрямку соцреалізму. Тут буде живопис і скульптура, які виникли у радянському суспільстві як пропагування теми партії, яскравого майбутнього.
Музейники кажуть, що наразі в них не постійна експозиція, а довготривала виставка. А собі за головне завдання ставлять правдиве відтворення «молодої гвардії» і ролей їхніх учасників.
«Насправді є свідчення, протоколи допитів. І знаємо, що тричі сам роман переписувався, аби більше показати роль партії в цьому творі. Але нам хочеться істини.
Тож попереду у нас великий шлях», – переконана директор Прилуцького краєзнавчого музею імені В. І. Маслова.
За її словами, в майбутньому у Прилуках не буде музею радянської пропаганди, натомість має постати постійна експозиція.
Нині ж музейні працівники вірять у нашу Перемогу і наближають її отакою своєю працею.
Ірина Осташко
Фото з Інтернету
–
