Війна, вибухи, перебування в підвалах чи бомбосховищах, людські жертви – все це надзвичайно тривожно для дорослих, а для дітей і поготів. Почасти дитячій психіці впоратися з тривогами у ці непрості часи дуже важко. Окрім того, війна сприяє підвищенню рівня дитячої жорстокості.
Фахівці кажуть, що надзвичайно важливо говорити з дітьми, пояснювати ситуацію в країні, звісно, що правдиво, адже діти мають право знати, що відбувається. Але водночас варто пам’ятати, скільки років дитині. Надавати інформацію треба відповідно до віку дитини і дбати, щоб вона не стала ретравматичною. Що менша дитина, то, відповідно, менше їй інформації треба.
«На батьках і на педагогах місія – пояснювати, що є різниця між жорстокістю і агресією, тобто між нападом і ситуацією, коли ти захищаєшся. Ці моменти варто з дітьми проговорювати та зосереджуватися на тому, хто почав перший, хто є нападником, а хто захищається. Важливо пояснювати, якщо ти відбиваєшся, то маєш на це право. Бо захищаєш себе і своє життя або свої інтереси.
Варто пояснювати дітям, чому ми радіємо, коли, наприклад, стільки-то москалів загинуло і сталося ще щось. Ми радіємо не через те, що вони померли, адже це люди, а що ми захищаємося і, можливо, нападники схаменуться та зміняться», – каже Людмила Довгоброд, психологиня благодійного фонду «СпівДія».
Треба також бути уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухатися до їхніх розмов, аналізувати їхні запитання. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати в дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і, якщо вона неточна або неправдива, виправити її.
Також варто контролювати дорослі розмови, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Треба, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин із дітьми, робити разом релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пригоди з друзями, багато роботи та колоритні сусіди: відомі чернігівці – про своє дитинство
Щоправда, психологиня каже, що розмови на тему війни і військової агресії непрості, тож і самим дорослим пояснити для себе всі речі, що нині відбуваються, доволі важко. А діти часто ставлять запитання, які можуть дорослого застати зненацька. І батько та мати не одразу зможуть знайти відповідь.
«У такому випадку можна сказати дитині: «Це доволі цікаве питання, мені треба над ним подумати, аби надати тобі вичерпну й об’єктивну відповідь». Ми ще повернемося до цієї теми. І важливо не просто сказати про це дитині і потім забути, а дійсно продумати відповідь, чи спробувати звернутися до фахівців, проконсультуватися, як краще пояснити дитині ті чи інші речі. Повертатися до питання, яке поставила дитина, – обов’язково», – порадила психологиня.
–
Ірина Осташко
