Мальовниче село Припутні, що на Чернігівщині — одне з багатьох сіл, яке пережило російську окупацію. Живуть тут привітні люди, які ще оговтуються від тимчасової окупації.
Росіяни що хотіли те й робили в селі, розповідають жителі. Лазили по погребах, ловили та різали курей, виганяли господарів із їх хат, пиячили, розважалися. Танками зруйнували хати, магазин, паркани навколо церкви та школи. Наробили багато лиха, але все можна відбудувати, не повернеш тільки ті загублені життя семи односельців, п’ятьох розстріляли російські військові, а двоє підірвалися на міні.
Для маленького села, де всього мешкає близько трьохсот жителів, це велика трагедія і вони не перестають про це розповідати і плакати, плакати й розповідати.
25 лютого 2022 року в село зайшли танки та важка техніка «русского мира».
Ми, на подвір’ї родини Олійників, які живуть на краю села. Вони погодилися розповісти про дні тимчасової окупації, про незламних та нескорених односельчан, та про те, що їм допомогло вижити.
Зустрічає нас колоритний місцевий чоловік, Олійник Григорій Олександрович, 1936 року народження. Він працював у місцевому колгоспі їздовим, а потім завідував фермою. Разом із дружиною виростили трьох доньок, мають трьох онуків та правнуків.
Дружина, Віра Петрівна, пішла в засвіти ще у 2003 році, а він проживає разом із донькою Людмилою, зятем Олексієм та онуком Владиславом у їх хаті. Хлопець, разом із дідом, дуже емоційно розповідають нам про те, які злочини творили окупанти в їхньому селі.
Безневинно вбиті росією
За 10 кілометрів від села Припутні розташоване село Крупичполе, до якого в середині березня їхали Чемерис Євген та Грищенко Олександр та були розстріляні з кулемета та загинули на місці, згорівши в автомобілі. Це було в середині березня, розповідає Григорій Олександрович.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Льотчику з Ніжина пропонують присвоїти звання Героя України
Наступна історія нас вразила ще більше своєю жорстокістю та цинізмом. У сусідньому селі Вишнівка, що за три кілометри від Припутнів, помер батько Григорія Продана і він вранці, разом із дружиною Світланою на роверах їхали на похорон. На жаль, назустріч їм рухалась колона кадирівців, які просто розстріляли подружжя. Чоловік загинув одразу, а дружина померла в лікарні. Троє дітей залишилися сиротами.
Ще одна історія, яку емоційно розповідає Владислав. Медики Володимир та Тетяна Пабат (Симони по вуличному) залишилися в окупації з двома дітьми, щоб надавати людям медичну допомогу. 31 березня 2022 року поверталися з дітьми Ганною та Сашком із хутора Безбородьків, що на краю села. Машина натрапила на протитанкову міну, батьки загинули, а діти отримали важкі поранення, але залишилися живі. Тепер Ганна виховує молодшого брата, він її вся сім’я.
Таких трагічних історій у діда з онуком безліч! Кожну історію пропускаєш через себе та не можеш стримати сліз.
Як Богдан із батьком Миколою украли «Ураган»
Але є історії які насправді вражають своєю хоробрістю. Коли окупанти зайшли до села, розповідає Владислав, вони відкрили та обікрали магазин, тому певний час не було де хліба навіть купити. Односельці допомагали вижити один одному як могли. У кого було в запасі борошно, ті пекли коржі, млинці та просто пригощали сусідів на кутку. У кого забрали хату, тих прихистили односельці. Через два тижні, ризикуючи життям, хліб почали возити з Ічні місцеві підприємці. Сім’ям із дітьми давали по батону на дитину, а дорослим по пів хлібини на кожного. Отак і виживали.
Товариш Владислава, Богдан Грищенко, разом із батьком Миколою, жителі села Вишнівка, вкрали серед білого дня в окупантів «Ураган», відігнали його до лісу, а потім передали Ніжинській Територіальній обороні. Українці своїх не кидають і завжди прийдуть на допомогу, говорить Влад.
Епілог
Життя триває, до родини прибилася кішка з кошенятами, годуємо, бо вони такі малі та безпорадні — говорить пані Людмила. Ми бажаємо їм здоров’я, Перемоги, мирного неба та запрошуємо до нас на Кропивниччину.
–
Джерело: Освітній дім прав людини у Чернігові
Матеріал підготували Світлана Філіпова та Олександр Переведенцев в рамках навчального курсу «Правда через історії»
