Війна, постійні обстріли, зменшення кількості населення та проблемні дороги. Це основні причини транспортної недоступності в прикордонні громади Чернігівської області. Через безпекову ситуацію на півночі Чернігівщини зупиняють роботу транспортні маршрути, як наслідок – люди змушені шукати інші способи аби забезпечити собі доступний доїзд до роботи, отримати доступ до медицини та соціальних послуг.
Яка наразі ситуація в прикордонних громадах з транспортною доступністю, як вирішуються проблеми з доїздом із віддалених та малозаселених пунктів області до району та обласного центру?
Про це ми розкажемо на прикладі чотирьох громад Чернігівщини, які безпосередньо межують з російським та білоруським кордоном: Городнянська ТГ, Добрянська ТГ, Сновська ТГ та Семенівська ТГ.
У ВІДДАЛЕНІ СЕЛА ГРОМАДИ РАЗ НА ТИЖДЕНЬ ХОДЯТЬ КОМУНАЛЬНІ АВТОБУСИ
ГОРОДНЯНСЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
До складу Городнянської громади входять 1 місто, 4 селища і 56 сіл. Місто Городня розташоване на північний схід від Чернігова, за кількадесят кілометрів від російського й білоруського кордонів. З перших днів повномасштабного вторгнення ця громада опинилася в окупації, адже через них просувалися російські війська, плануючи взяти під свою владу Чернігів.
Наразі села громади, які межують з ворожим кордоном перебувають під постійними ворожими обстрілами. Люди, які там проживали, змушені були покинути свої домівки та переїхати в більш безпечні місця.
Відстань від Городні до Чернігова складає 57 км. Дехто з громади, навіть їздить на роботу до Чернігова, це дозволяє і транспортне сполучення з обласним центром. В проміжку від 6 ранку до 18.45 кожного дня з Чернігова до Городні відправляється значна кількість автобусів з інтервалом приблизно в годину. Вартість цього проїзду складає в середньому 129 грн. Тому добратись з Чернігова до Городні та навпаки не є проблематичним для жителів. Натомість дібратись з Городні в села, які не знаходяться в рамках маршруту «Чернігів – Городня», суттєво складніше.
«У нас є 3 комунальні автобуси, вони знаходяться на балансі КП «Городнянська житлово-експлуатаційна дільниця», яка після проведених комплексів проводить пасажирські перевезення в межах громади. Наразі організований маршрут один по місту Городня, який курсує кожного дня, та два автобуси ходять в села громади. Ціна проїзду по місту становить 15 грн.
Маршрути в села громади організовані таким чином, що в кожне село раз на тиждень вранці приїжджає автобус, потім довозить пасажирів до Городні, аби вони змогли зробити всі свої справи: кому в лікарню, хто на базар, хто в соцпідтримку, а вже після обіду автобус відвозить людей назад. Зазвичай такі маршрути здійснюються раз в тиждень, проте в селах, де мало людей, такі маршрути здійснюються раз в два тижні. В основному ці маршрути розроблені в ті села, куди не їздять приватні перевізники. Місця в цих автобусах 100% зайняті кожного дня. Тобто попит на них є. Проте є села, в яких майже або ж повністю не проживають люди. Туди маршрути не розроблені, бо возити нікого», — розповідає Ігор Лахнеко, заступник городянського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Таким чином жителі малих сіл, куди не ходить комунальний транспорт змушені шукати інші варіанти доїзду до Городні. Приватні перевізники, які б могли їздити в такі села, в громаді відсутні, а більшу кількість комунальних маршрутів місцева влада не може забезпечити.
«На сьогоднішній день приватних перевізників в громаді немає. Звичайно, є маршрути з Чернігова, але ці конкурси на маршрути проводимо не ми. Комунальні маршрути для нас збиткові. Тому що ми компенсуємо пільгові перевезення для пенсіонерів, людей з інвалідністю, військових, тобто всіх категорій, передбачених законодавством у забезпечені безкоштовним проїздом», — зазначає Ігор Лахнеко.
Відсутність щоденного транспорту в деякі села громади значно впливає на забезпечення потреб населення в сферах медицини, роботи та соціальних зв’язків, проте наразі повністю цю проблему вирішити не можна через економічну складову.
«У нас є заклад, який забезпечує підвезення учнів з віддалених населених пунктів до школи. Це окремі шкільні автобуси, вони ніяк не пов’язані з транспортом загального користування. Але медицина, соціальний захист напряму залежать від наявності транспорту, от чому ми стараємось, щоб людина хоча б раз на тиждень змогла скористатись послугою перевізника та приїхати в Городню», — зауважує Ігор Лахнеко.
Також у громаді від 2024 року завдяки благодійникам розроблено два безкоштовних маршрути, що здійснюється раз на тиждень:
- «с. Деревини — с. Перепис — с. Ваганичі — с. Кузничі — м. Городня» та у зворотньому напрямку;
- «с. Мощенка — с. Сутоки — с. Здрягівка — м. Городня» та у зворотному напрямку.
ЧЕРЕЗ ПОСТІЙНІ ОБСТРІЛИ ГРОМАДИ ДЕЯКІ СЕЛА ЗАЛИШАЮТЬСЯ БЕЗ ТРАНСПОРТНОГО СПОЛУЧЕННЯ
СЕМЕНІВСЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
До складу Семенівської громади входять 1 місто, 4 селища і 65 сіл, деякі з них від 2022 року стали безлюдними.
Семенівська громада одна з перших зустріла ворога в 2022 році. Тепер частина її сіл, що безпосередньо межують з російським кордоном повністю знищені. Ворог прицільно обстрілює цивільне населення та автівки. Кілька разів за попередні роки під обстріл підпадали автівки з продуктами харчування, які доставляли до прикордоння необхідні речі для життя жителів. Внаслідок одного з таких обстрілів загинув водій.
Наприкінці 2024 року росія прицільно почала обстрілювати Семенівку. Від початку року понад 300 жителів громади було евакуйовано у більш безпечні місця.
Про доступний транспорт в цій громаді наразі говорити важко, бо через постійні обстріли доїзд в деякі села залишається доволі небезпечним. За організацію пасажирських перевезень в цій громаді в минулому році взялись благодійники, проте наразі ці перевезення призупинено. Евакуацію населення в цій громаді проводять волонтери.
«Восени 2024 року Гуманітарна місія «Проліска» здійснювала два безкоштовних маршрути в громаді раз на тиждень: по п’ятницям здійснювався маршрут «Семенівка – Жадове», щосереди також був маршрут до Новгород-Сіверського. Ці автобусні маршрути були повністю безкоштовні для наших жителів», — зазначає голова Семенівської ТГ Сергій Деденко.
Проте проблема транспортного сполучення Семенівки з іншими селами громади, які ближче розташовані до кордону існувала і раніше.
«Ще до початку повномасштабного вторгнення ми оголошували конкурси на маршрути в прикордонні села, бажаючих підприємців займатись цим не було, можливо, вони не вбачали в цьому економічної складової. Можливо, є якісь сірі перевізники, які не платять податки та здійснюють ці перевезення зараз, про це сказати не можу. На сьогоднішній день в прикордонних селах і людей майже не залишилось, та там і небезпечно рухатись, тому там ніякого вільного руху немає. Оскільки постійні обстріли громади відбуваються, тому люди змушені були виїхати з прикордоння, і запускати в ті села наразі громадський транспорт є не зовсім раціонально», — розповідає Сергій Деденко.
Добиратись автобусними маршрутами з Семенівки до районного та обласного центру дещо простіше. Такі автобуси ходять щодня по кілька маршрутів. Також наявний залізничний маршрут, який підтримується місцевою владою.
«У саму Семенівку автобуси ходять з Чернігова. Такі маршрути по кілька разів на день сполучають Семенівку з Новгород-Сіверським чи Черніговом. Ми підтримували залізничний маршрут, який сполучає Семенівку з Новгород-Сіверським та Шосткою. Ця програма і наразі діє. Ми відшкодовували їм вартість за квитки пільгових категорій населення. Але там невеликі суми, тому що цим потягом майже ніхто не користується. Попит на нього набагато менший, аніж на автобусні маршрути», — розповідає Сергій Деденко.
Також в Семенівці є таксі, проте воно не є доступним для всіх за вартістю. Тому в разі потреби місцеві жителі громади змушені шукати транспорт, аби доїхати до потрібного місця самостійно.
«Є приватні перевізники, в яких є легкові автівки, вони надають в громаді послуги так би мовити таксі. Їх кількість я сказати не можу, оскільки вони офіційно незареєстровані як підприємці. Але вони є, їздять із фішками», — зазначає Сергій Деденко.
БЕЗ ЗАЛІЗНИЧНОГО СПОЛУЧЕННЯ, АЛЕ З ПРИВАТНИМИ ПЕРЕВІЗНИКАМИ ТА СВОЄРІДНИМ «БЛАБЛАКАРОМ»
ДОБРЯНСЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
Селище Добрянка знаходиться за 3 км від кордону з білоруссю, відстань до кордону з росією теж невелика – всього 42 кілометри. До складу Добрянської громади входять наразі 1 селище і 20 сіл.
В 2022 році села громади знаходилась під окупацією російських військ, а на деяких територіях велись бойові дії. Від 24 лютого 2022 року Добрянська громада залишилась без залізничного сполучення, яке раніше користувалось попитом серед населення.
Залізнична станція «Горностаївка» обслуговувала не лише пасажирські рейси в Добрянці, але й паралельно до пасажирської колії прикріплена колія до складу місцевого лісгоспу, де до повномасштабного вторгнення війни навантажували лісом вагони. Цю станцію місцева влада намагалась відновити, кілька разів звертаючись до Департаменту енергоефективності, транспорту, зв’язку та житлово-комунального господарства Чернігівської обласної військової адміністрації. Проте через безпекові причини пасажирські перевезення не відновили. Наразі відновлено лише вантажні перевезення.
Таким чином в громаді перевезення здійснюють лише приватні підприємці. І попит на цьому маршруті є великим, бо багато жителів громади працюють в Чернігові.
«У нас всі перевезення є нерегулярними. Офіційних перевізників на наших маршрутах немає, але нерегулярні перевезення забезпечують транспортні сполучення стабільно майже усі населені пункти. Добрянка – Горностаївка – Нові Яриловичі – там щоденні рейси. Олешня – Грибова Рудня – Олександрівка там також щоденні рейси. Клубівка – це в нас маленький старостат, там лише до 100 мешканців, тому постійного автобус туди не ходить. Раз в місяць ми домовляємось, щоб забезпечити сполучення й туди.
Автобусного сполучення нема із селами, в яких проживають дуже мало людей – до ста, і це села прикордонні такі, як Сиделівка, Киселівка. Наразі нема раціональності в ті села організовувати маршрути і немає можливості безперешкодного доїжджати в ті села. Зазвичай люди, які там проживають добираються в громаду власним транспортом, або якщо хтось їде з села, то підбирає й інших», — розповідає голова Добрянської селищної ради Світлана Бицько.
Проте значним попитом в громаді користується і своєрідний «блаблакар».
«У нас є місцеві групи, в яких люди, які їдуть, до прикладу в Чернігів чи Ріпки, публікують інформацію про поїздку – так званий «блаблакар». Такий варіант поїздки в нас теж користується попитом», — зауважує Світлана Бицько.
ПРИВАТНІ ПЕРЕВІЗНИКИ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ЇЗДИТИ В СЕЛА ЧЕРЕЗ ПРОБЛЕМНУ ДОРОГУ ТА ОБСТРІЛИ
СНОВСЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
До складу Сновської громади входять 1 місто, 1 селище і 55 сіл. Прикордонні села громади потерпають від постійних обстрілів, деякі з них майже повністю знищені та залишились без людей. Проте однією з проблем в громаді, як до початку повномасштабного вторгнення, так і тепер, залишається транспортна доступність. Оскільки, навіть з районним центром громади – Корюківкою немає постійного транспортного сполучення. Люди змушені замовляти таксі або користуватись послугами приватного перевізника, який може довезти їх до району.
«Якщо транспортне сполучення з обласним центром у нас налагоджене непогано: щодня їздять автобуси по кілька рейсів, то до Корюківки доїхати складніше. В нас ніколи не було якогось постійного рейсу, який би сполучав Сновськ з Корюківкою, а багато людей їздять туди на роботу, та і за іншими потребами. Це питання неодноразово підіймалось, щоб розробити цей транспортний маршрут», — зауважує перший заступник сновського міського голови Марія Єфименко.
Для забезпечення транспортного сполучення з селами у Сновській громаді восени 2024 року з’явились два соціальні автобуси для жителів віддалених сіл громади, організованих благодійниками.
«По середах курсує рейс «Гута Студенецька – Тихоновичі – Іванівка – Софіївка – Тур`я – Єнькова Рудня», а по п’ятницях – «Гірськ – Піщанка – Жовідь – Нові Боровичі – Старі Боровичі – Гвоздиківка. Люди звертаються до старостинських округів та записуються попередньо на поїздку. Ці автобуси є безкоштовними для жителів громади та допомагають їм вчасно отримувати потрібні соціальні та адміністративні послуги в Сновську»,— розповідає Марія Єфименко.
Завдяки одному з цих маршрутів до Сновська можуть добиратись жителі Тур’янського старостинського округу. Хоча Тур’я знаходиться лише за 10 км від Сновська з транспортними сполученням там була проблема вже багато років.
«Логістична ситуація у нас дуже погана, єдине, що хочу сказати, що наприкінці 2024 року гуманітарна організація «Проліска» надала маршрутку на безкоштовній основі, яка з’єднує село Тихоновичі зі Сновськом, заодно вона проїжджає через наше село. Але потрібно попередньо на цей маршрут записуватись. Тому люди приходять записуються до старостинського округу. На жаль, місць не багато, тому що населених пунктів по цьому маршруту чимало, тому в Тур’ї у нас квота 8 пасажирських міст. Звичайно такі маршрути зручні, при тому ще й безкоштовні, але люди згодні і платити кошти, аби хтось тільки їздив до нас і возив б хоча до Сновська, тому що зі Сновська до Чернігова чи Корюківки можна доїхати, є автобуси. А от добратись з Тур’ї та інших сіл до Сновська трішки проблематично. Зважаючи на те, що за таксі зараз зі Сновська до центру села беруть 300-350 грн. Це, скажімо, по карману б’є. Поки не було цього благодійного рейсу, до нас погодився їздити перевізник зі Сновська раз на тиждень, або ж по замовленню. Це організовували в Тихоновичах, потім телефонували перевізнику, і їхали через наше село», — розповідає староста Турянського старостинського округу Олександр Артюшенко.
Раніше перевізники відмовлялись ставати на цей маршрут через стан дороги.
«У нас дуже погана дорога, одні ями, тому багато перевізників відмовляються до нас їхати через те, що проїдуть раз, а ремонтуватись прийдеться кілька днів. Така ситуація з транспортною логістикою була завжди. Наш напрямок, так би мовити, ізольований, бо нема сполучення ні зі Сновськом, ні з Корюківкою. Заходили ще до повномасштабного вторгнення донори, була співпраця з ними. Ми обговорювали тоді цю ситуацію з транспортом. Проте першочергово треба зробити дорогу, бо вона державного значення і на цю дорогу ще і до 2014 року ніхто нічого не робив. Це якась абсурдна ситуація просто. Якби була дорога, то перевізники погоджувались їздити», — розповідає Олександр Артюшенко.
Проте попри все люди шукають виходи з цієї так званої «транспортної безодні». Багато жителів громади змушені щодня добиратись до роботи в Сновськ, в кого є автомобіль, то підбирають й інших дорогою.
«Багато хто їде до Сновська чи району власним транспортом, то підбирають людей. Проблематично добиратись, але люди підлаштувались до того, що є. Шукають машини, якщо терміново треба, та їдуть. У нас діти навчаються дистанційно через близьке розташування до кордону. Тому проблеми довозу їх до навчальних закладів немає, бо діти навчаються з дому», — зазначає Олександр Артюшенко.
ПОВНІСТЮ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ТРАНСПОРТОМ ЧЕРНІГІВЩИНУ НАРАЗІ НЕМОЖЛИВО. ОСНОВНА ПРИЧИНА – ЗОВНІШНІЙ ВОРОГ
Організатором пасажирських перевезень, що проходять територією двох і більше громадв області є Чернігівська ОДА. Перевізник визначається виключно на конкурсних засадах. Наразі на Чернігівщині визначено понад 600 транспортних маршрутів, серед них 30 договорів згідно яких відбувається сполучення обласного центру з прикордонними громадами та в межах цих громад.
«Основними напрямками в прикордонні громади є такі: Чернігів – Новгород-Сіверський, Городня – Чернігів, Корюківка – Чернігів, Сновськ – Чернігів. Також є сполучення в громадах. Зокрема, транспортне сполучення в області більш-менш розроблене. Проблема є на прикордонні. Перевізники відмовляються їздити на ті маршрути, та і ми не погоджуємо туди маршрути з безпекових причин, бо як правило транспорті засоби, такі як автобуси, вони уразливі для дронів, які там постійно літають та здійснюють скиди. У минулому році до нас звернулись представники Новгород-Сіверського району щодо поновлення маршруту «Новгород-Сіверський – Семенівка». Через безпекові причини ми його не погодили. Наразі ці міста сполучені залізничним маршрутом, проте 4 січня до нас звернулась «Укрзалізниця» стосовно припинення цього сполучення, через загострення безпекової ситуації. Ми у відповідь попросили не скасовувати цей рейс, бо наразі він там є одним з ключових», — зазначає начальник відділу транспорту та зв’язку Департаменту енергоефективності, транспорту, зв’язку та житлово-комунального господарства ОДА Максим Власов.
Однією з основних проблем для забезпечення транспортом громад Чернігівщини, окрім безпекових причин, є економічна складова. Оскільки в області відсутні програми підтримки перевізників.
«За перевезення пільгових громадян компенсація здійснюється з місцевих бюджетів, громада повинна компенсувати ці витрати з власного бюджету. Проте не всі громади затверджують цю програму, і перевізники самі забезпечують цей безкоштовний проїзд, виходячи в мінус. В області нема програм підтримки перевізників. Ми звертались до Кабміну і до Міністерства фінансів стосовно того, щоб компенсація пільговиків відбулась не на місцевому, а на державному рівні, але відповіді ми так і не отримали. З обласного бюджету ми теж не можемо покривати всі витрати на перевезення. Наразі ми не можемо говорити про відновлення маршрутів в деяких громадах прикордоння або ж запуск нових через війну та постійні обстріли», — розповідає Максим Власов.
В 2024 РОЦІ У ПРИКОРДОННИХ ГРОМАДАХ ОРГАНІЗОВАНІ БЕЗКОШТОВНІ МАРШРУТИ
З літа 2024 року в прикордонних громадах Чернігівщини запрацювали безкоштовні соціальні перевезення, організовані гуманітарною місією «Проліска». За цей час цими маршрутами скористалось вже близько 2 тис людей.
«Ми почали співпрацювати з Чернігівською ОДА стосовно організації соціальних маршрутів в 2024 році, потім безпосередньо об’їхали всі громади, спілкувались з людьми. Вони нам розповіли про важливість таких рейсів, про те, наскільки їм складно добиратись в район та громади. Люди були змушені замовляти таксі та платити великі кошти за місце, аби доїхати в потрібне місце. Наразі наші соціальні маршрути користуються значним попитом серед населення. Загалом в одному автобусі до 20 місць. Кожна людина під час поїздки забезпечується пляшкою води. Для того, щоб скористатись послугою соціального автобусу, треба звернутись до свого старости громади та записатися. В нас було навіть таке, що в Семенівській громаді люди записувались на ці маршрути навіть за місяць, це зокрема було, тоді коли оформлювалась благодійна допомога населення, і люди їх оформлювали безпосередньо в банках», — розповідає представник гуманітарної місії «Проліска» Денис Наумов.
Наразі в прикордонні Чернігівщині розроблено 8 рейсів в 4 громадах: Семенівська, Новгород-Сіверська, Сновська та Городнянська. Ці автобуси здійснюють поїздки раз на тиждень по кожному маршруту.
На сьогоднішній день функціонують такі маршрути:
- «с. Гірськ — с. Піщанка — с. Жовідь — с. Нові Боровичі — с. Старі Боровичі — м. Сновськ» та у зворотному напрямку;
- «с. Гута-Студенецька — с. Тихоновичі — с. Іванівка — с. Тур’я — с. Єнькова Рудня — м. Сновськ» та у зворотному напрямку;
- «с. Деревини — с. Перепис — с. Ваганичі — с. Кузничі — м. Городня» та у зворотньому напрямку;
- «с. Мощенка — с. Сутоки — с. Здрягівка — м. Городня» та у зворотному напрямку;
- «м. Семенівка — с. Іванівка — с. Іванпуть (без заїзду в село) — с. Машеве — с. Лизунівка — с. Печенюги — с. Форостовичі — м. Новгород-Сіверський» та у зворотному напрямку;
- «с. Жадове — м. Семенівка» та у зворотному напрямку;
- «с. Гремя’ч — с. Кам’янська Слобода — с. Камінь — с. Ковпинка (без заїзду в село) — с. Пушкарі — м. Новгород-Сіверський» та у зворотному напрямку;
- «с. Костобобрів (на вимогу) — с. Карасі — с. Чайкине — с. Полюшкине — с. Узруй (без заїзду) — м. Новгород-Сіверський» та у зворотному напрямку.
«Перші рейси були запущені в Семенівській громаді наприкінці липня 2024 року. Загалом ми охоплюємо відстань від села Деревини Городнянської громади, це село знаходиться впритул до білоруського кордону, і до Грем’яча, Новгород-Сіверської громади. Наразі збільшився попит на маршрут Деревини – Городня, тому зовсім скоро у нас цей маршрут буде працювати вже двічі на тиждень. Планується 2 додаткових маршрути у Новгород-Сіверській громаді. Зокрема, наші маршрути розроблялись таким чином, щоб забезпечити населення сіл, в які від початку повномасштабного вторгнення перестав ходити транспорт, доїзд для отримання соціальних послуг в районах та громадах. Також причинами того, що там було призупинено раніше маршрути були стан доріг, невелика кількість проживаючих в цих громадах та неможливість сплачувати значні суми за проїзд», — зазначає Денис Наумов.
Наразі в Семенівській громаді соціальні маршрути тимчасово призупинено, бо проводяться заходи з евакуації населення. Відновити їх попередньо планують з наступного тижня.
ЯКІ ЗМІНИ МОЖЛИВІ
Вирішення транспортної проблеми на прикордонні Чернігівської області наразі є надзвичайно глибоким і не простим питанням. І повністю вирішити наразі цю проблему неможливо. Причини очевидні:
- Пункти, які межують з кордоном з рф або перебувають на незначній відстані від нього, постійно перебувають під обстрілами ворога.
- Відсутність економічної вмотивованості. На Чернігівщині немає розроблених програм підтримки транспортних перевезень в області, не всі громади можуть компенсувати перевізникам пільгові перевезення.
- Зменшення пасажиропотоку. Це спричинено тим, що через постійні обстріли прикордоння люди змушені виїжджати в інші міста та села, де ситуація більш-менш врегульована.
- Збільшення пільгових категорій. Згідно з чинного законодавства місцева влада має здійснювати компенсацію за пасажирів, які мають пільги, з власного бюджету.
- Відсутність водіїв. Більшість водіїв на маршрутах підпадають під мобілізацію, оскільки не мають броні.
- Висока вартість проїзду. Від початку повномасштабного вторгнення значно зросла ціна на паливо, як результат, подорожчав проїзд.
- Великі відстані між маршрутами та незадовільний стан доріг. Перевізникам економічно неефективно здійснювати поїздки на тих маршрутах, де мало проживає людей, які користуються транспортом, а відстань між населеними пунктами маршруту є завеликою.
Утім, чи можливо покращити транспорту доступність у громадах прикордонної Чернігівської області?
Очевидно, що так. І нині ці процеси тривають. Відтак максимально позитивні зрушення можливі у разі комплексного підходу всіх сторін: влади, громади і благодійників. І, звичайно, найбільш позитивним фактором для вирішення даної проблеми є завершення війни і покращення безпекової ситуації на кордоні.
Оксана Замятіна
